ЗРИВ «ВЕЛИКОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ»: ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ
Щось з Великою приватизацією у нас – як пороблено. Електронмаш – конкурс зухвало зірвано. На конкурс по ОГКХ міжнародні компанії йти не готові бо Кабмін досі не надав гарантій захисту інвестицій. Калуську ТЕЦ ніби купили, але грошей держава ще не бачила, там суцільні мутки та перспектива судів. “Більшовик” – не зважаючи на те, що конкурс відбувся і переможець сплатив гроші, АМКУ затягує ухвалення угоди. Але про все по порядку.
Аукціон з продажу заводу Електронмаш – скасовано. Відповідна інформація з’явилася сьогодні на сайті Prozorro. Як зазначається в акті непідписання ДКП, відповідно до вимог законодавства з питань приватизації, договір купівлі-продажу мав бути підписаний переможцем конкурсу до 13 грудня 2021 року. ФДМУ надало переможцю, ТОВ «ЛОРТЕН ГРУП», проєкт договору купівлі-продажу об’єкта приватизації 7 грудня. Але станом на станом на 14 грудня 2021 року до ФДМУ від ТОВ «ЛОРТЕН ГРУП» листів щодо укладання договору купівлі-продажу об’єкту приватизації не надходило. Крім того, в протоколі розкриття на сайті Prozorro вказано, що учасник, який посів другу позицію на конкурсі, ТОВ "Стрім Капітал", також не визнаний переможцем торгів. Подробиці не вказуються, але гадаю, що причини ті ж самі – відмова від купівлі активу.
Тож, маємо навмисний зрив конкурсу. Деякі спостерігачі попереджали про це одразу після оголошення результатів торгів, коли, нагадаю, лунали масові переможні вигуки у ЗМІ. Мовляв, подивіться, як добре: продавали через Prozorro. Це ж так конкурентно, так прозоро. Але скептики тоді вказували, що ціна підозріло завелика – 970 млн грн. І ще більш підозріло, що ціна, яку дали переможець та друга компанія, була майже у два рази вище, ніж ціна запропонована компанією, що посіла третє місце. А той факт, що різниця ціни переможця і «срібного призера» лише одна копійка (970 млн и 970 млн і 1 коп) прямо вказував на змову. Незрозумілою була лише мета змови – купівля чи зрив конкурсу. І ось зараз все стало на місця.
Йдемо далі. Об’єднана гірничо-хімічна компанія. До аукціону лишилося кілька днів, однак гарантії захисту інвестицій Кабміном досі не надані. Хоча радник з приватизації ОГХК BDO Corporate Finance звертався до уряду з цього питання ще в жовтні. І конкурс на межі чергового зриву.
Хоча актив – надпривабливий. ОГХК є найбільшою компанією в Європі з видобутку ільменіту, рутилу та циркону. За 2020 р. чиста виручка склала $116 млн, EBITDA $35 млн (маржа 30%), чистий прибуток $23 млн (маржа 20%). Запаси титану в Україні оцінюють у 184 млн тон, що у вартості кінцевої продукції складає понад $300 млрд. При цьому довгострокове зростання попиту на титан за останні 40 років у середньому становить більше 3% щороку. Нарешті, Європейський банк реконструкції та розвитку заявляє про готовність фінансування для репутаційних інвесторів розвитку ОГХК після проведення аукціону.
І стартова ціна ОГХК ну дуже приваблива – 3,7 млрд грн. Нас так довго запевняли, що “Більшовик” продали задешево, але ціна ОГКХ більше лише у 2,6 рази. Хоча активи і порівнювати годі. Титановий гігант і збитковий завод під забудову. Кажуть, що якщо б не українські реалії ціна ОГКХ могла б доходити до 300 млрд грн. Але ж не можуть знайти «репутаційних інвесторів» навіть» на 3,7 млрд грн. Це сором і ганьба, насправді.
Досить дивна ситуація складається навколо нещодавного продажу Калуської ТЕЦ. 3 грудня регіональне відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях підписало договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ДП «Калуська ТЕЦ-Нова» з переможцем аукціону з приватизації ТЕЦ — ТОВ «Костанза». 6 грудня договір оприлюднено на Prozorro. Ціна - 961 млн 200 тис. гривень. Але «Костанза» не поспішає сплатити ці кошти. В них справді є час до 2 січня 2022 року, але кажуть що грошей держава може не дочекатися. Калуську ТЕЦ купували в інтересах групи Іванчука і “Картаптнафтохіму”. Конкурс проходив із значними порушеннями: починаючи з оцінки майнового комплексу і аниженя вартості – закінчуючи нарощуванням боргів. Тож результат будуть оспорювати у судах.
На цьому тлі ще дивніше виглядає ситуація із “Більшовиком”. Можна сперечатися, чи можна було б його продати дорожче, чи ні, і щоб тоді було, але ж ми побачили реальний конкурс без анонімних товок як у випадку “Електронмашу”. І хоча ЄБРР тут нікому нічого не гарантував, переможець сплатив гроші до бюджету у розмірі 1,43 млрд і декларує готовність сплатити ще близько 800 млн грн боргів по зарплатні колективу заводу і за перенесення виробництва. Але ж тут на сцену виходить АМКУ із театральною реплікою «а я ще нічого не вирішив». І товсто натякає, що може зірвати угоду шляхом «розслідування».
Те, що відбувається із приватизацією сьогодні, свідчить про одне: програма «Велика приватизація» під загрозою. Чи готовий Зеленський, з ім’ям якого пов’язаний проект, нести такі репутаційні ризики?
