Сталінізм повернувся у Крим
З 2017 по 2021 рік росіяни в Криму 7067 раз порушували основні права людини, з них 5015 – щодо представників корінного кримськотатарського народу.
Лише в період з 2017 по 2021 рр. в Криму зафіксовано 342 обшуки, 1215 затримань,1142 допити, 1036 арештів, 2550 порушень права на справедливий суд, 501 порушення права на здоров’я, 281 етапувань. З 2014 р. за політичними мотивами було порушено справи проти 234 осіб.
Це – дані Кримськотатарського Ресурсного Центру, на які в своєму матеріалі посилається моя добра знайома з Криму Софія Староконь. Цифри дійсно вражають. Але найстрашніше, що за кожною цифрою, за кожним випадком – біль та страждання цілком реальних, живих людей, які мимохіть стали жертвами окупації.
Методи, як зламати людину і змусити зізнатися навіть у найнеймовірнішому «злочині», випробувані російськими окупантами ще з часів СРСР. Один з найпопулярніших методів - катування електричним струмом (так легше «замісти сліди» від тортур).
Електричним струмом катували десятки теперішніх та колишніх бранців Кремля. Такому виду тортур піддавали Андрія Коломійця, Рената Параламова, Володимира Дудку, Олексія Бессарабова та інших. При чому Дудці почали завдавати тілесних ушкоджень одразу після насильницького затримання. Родичі відзначали, що під час «зізнання» Володимир Дудка, Олексій Бессарабов, а також Дмитро Штибліков взагалі були не схожі на себе – настільки помітними були зміни в мові, міміці, що видавали сліди катувань.
Так само били струмом Асана та Азіза Ахтемових, яких затримали 4 вересня 2021 р. разом із заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріманом Джелялом за підозрою в «підриві газогону». Також хлопців наполегливо умовляли відмовитися від незалежних адвокатів і «прийняти допомогу адвокатів за призначенням».
Окрім електричного струму росіяни застосовують побиття, придушення, як от щодо Володимира Якименка, волонтера з Херсонщини, якого окупанти придушували за допомогою протигазу одразу після затримання.
На жаль, під тиском політв’язні не лише визнають свою «провину» у злочинах, яких не скоювали. Трапляється таке, що підсудні йдуть на угоду зі слідством, щоб отримати менший термін. Помітьте, навіть не умовний, а просто менший тюремний термін. Зазвичай ціною такої «угоди» є свідчення підсудного проти іншої особи, яку також переслідують у політично вмотивованих справах. Зокрема, так схиляли до угоди зі слідством активіста Максима Філатова.
Крім того, свідоме блокування російською владою обміну з Україною підсилює «ефект» від тортур і знущань, які зазнають українські політв’язні. Деякі, як Валентин Вигівський, що є одним з перших політв’язнів у окупованому Криму, доведений фактично до відчаю. Він зневірився в тому, що його колись зможуть обміняти, його психологічний стан є дуже важким. Якийсь час він навіть мав намір оголосити голодування, яке, однак, могло б для нього взагалі завершитися летальними наслідками.
Андрій Захтей, якого засуджено до 6 років і 6 місяців колонії суворого режиму та штрафу в розмірі 220 тисяч рублів у рамках так званої «справи диверсантів», після того, як його не включили у списки на обмін у вересні 2019 р. (так званий «великий обмін між Україною та РФ), з відчаю написав прохання про помилування на ім’я президента Росії Володимира Путіна.
Поширеною є також практика запроторення політв’язнів до ШІЗО (штрафний ізолятор). З цим регулярно стикається вже згаданий Андрій Коломієць, якого кидають до ШІЗО з причин, «висмоктаних з пальця». Наприклад, дозволив вдягнути власний одяг замість «роби», бо в ній холодно працювати – ось і маєш гарантовано декілька тижнів (а іноді рахунок іде на місяці!) ШІЗО.
Так само практично «прописався» в штрафному ізоляторі Теймур Абдуллаєв, засуджений в рамках «справи Хізб ут-Тахрір» на 16 років і 6 місяців.
Окрім ШІЗО практикується запроторення в’язнів у карцери, як от згаданого Андрія Захтея.
Також політв’язням чинять перепони для побачення і навіть листування з рідними.
До речі, необгрунтовано великі навіть для Росії тюремні терміни – це також вид психологічного тиску. Схоже, в такий спосіб, створюючи нелюдські умови та виносячи абсурдні вироки, окупанти не лише хочуть зламати волю людей і їх віру в те, що справедливість колись переможе, а й до смерті залякати всіх кримчан: щоб ті не наважувалися навіть і думати, щоб щось там запостити у соціальних мережах чи прийти під суд і підтримати чергового арештанта, не кажучи вже про більш серйозні вчинки.
Ще окупанти, аби вибити з в’язнів зізнання, погрожують, що позбавлять життя чи завдадуть шкоду здоров’ю близьких. Так було у випадку з Денисом Кашуком, проукраїнськи налаштованим кримчанином, якому інкримінували контрабанду і збут вибухівки та роботу на ГУР МО. Денис взяв на себе провину, бо боявся за життя родичів.
Не можна оминути увагою і той факт, що одним з видів насильства, що широко застосовується російськими окупантами, також є примус служити в окупаційних військах. За відмову порушують кримінальні справи.
За різними оцінками, станом на 1 вересня 2021 р. за відмову служити у збройних силах та інших силових структурах РФ за призовом відкрито 258 кримінальних справ. Як відзначають у Кримській правозахисній групі, по 232-х вже винесено вироки.
Кількість репресивних дій з боку окупантів у 2021 р. рекордно зросла. Мета таких дій – не лише залякати незгідних з російською присутністю мешканців півострова, але й змусити Україну піти на політичні поступки в обмін на звільнення бранців. Але годі сподіватися, що ціна обміну буде адекватною: ми вже бачили, як шляхом «великого обміну» 2019 р. Путін затягнув офіційний Київ у пастку, ледь не змусивши імплементувати «формулу Штайнмаєра».
Тому виходом з ситуації є посилення санкцій проти держави-агресора, а також дії офіційного Києва, який, якби дійсно хотів, міг би запропонувати на обмін Медведчука та інших відомих агентів впливу РФ в Україні.
А поки влада "думає", пропоную всім долучитися до онлайн-флешмобу від Кримськотатарського Ресурсного Центру. Для цього треба сфотографуватися із плакатом з хештегом #StandUpForCrimeanPoliticalPrisoners та хештегом на підтримку одного з бранців Кремля (на приклад: #FreeDilyaverGafarov). Після чого поширити цю фотографію на своїх сторінках у соціальних мережах, тегнувши Кримськотатарський Ресурсний Центр.
