ОАСК як інструмент блокування конкурсу в САП і переслідування партії "Голос"
Україна завершує 2021 рік в стані майже повної деградації органів правопорядку і системи правосуддя. Теперішній президент України Володимир Зеленський, який фактично контролює всю вертикаль влади в державі, попри всі обіцянки і зобов’язання, не спромігся забезпечити обіцяний прогрес у реформі правоохоронної і судової системи. Більше того, він фактично допустив деградацію основоположних інституцій до найгірших часів Януковича початку 2010-х.
Після двох років зволікань та імітації роботи Державне бюро розслідувань здійснює діяльність без керівника в повністю ручному режимі, активно виконуючи замовлення Банкової. Наразі невідомо, чи у ДБР взагалі буде керівник, а якщо це й станеться, то вже немає сумнівів, що лише за аналогією до поточного конкурсу на керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Тобто, виберуть і призначать людину, яка повністю задовольнить тріо Єрмак-Татаров-Смірнов, або буде і далі працювати тимчасово виконуючим обов’язки в інтересах цієї ж трійці.
Історія з конкурсом на заміщення вакансії голови САП перетворилася на ганьбу міжнародного масштабу. Володимир Зеленський продемонстрував всьому цивілізованому світу, що його підпис не вартує паперу, на якому він поставлений. Попри публічну письмову обіцянку негайно організувати призначення нового антикорупційного прокурора, маріонетки Банкової в конкурсній комісії та їх куратори четвертий місяць відкрито руйнують конкурсну процедуру, незважаючи на катастрофічні репутаційні втрати для України. Це прямо відображається на рівні співпраці України з основними союзниками на тлі зростаючої загрози з боку Кремля.
Окремою драмою кінця 2021 року є стан судової системи. Ситуація дійшла до таких потворних форм, що і вчорашні поплічники Януковича, і вчорашні антикорупціонери, всі, хто досягнув "угоди про співпрацю" з Банковою миттєво отримують тотально нікчемні ухвали і рішення в одіозному ОАСКу з будь-яких питань. Вихованці Портнова на замовлення керманичів Офісу президента можуть за пару годин оформити "іменем України" захоплення керівництва в парламентській фракції, а можуть зупинити конкурс в САП, можуть будь-що.
Всі ці інциденти - не про САП, і не про фракцію "Голосу", а про те, що Україна за президентства Зеленського втрачає останні крихти довіри цивілізованого світу і руками Банкової дає ворогові залізобетонні аргументи на підтвердження риторики про втрату правосуб’єктності. Путін прагне довести Заходу, що Україна - failed state, а в цей час Зеленський, його близьке оточення і ситуативні партнери із вчорашніх активістів впевнено і цілеспрямовано перетворюють Україну на феодальний наділ.
Бажання втримати чи залишитися у владі єднає, здається, зовсім несумісних осіб, але факти - річ вперта, і ціна надзвичайно висока. Вакханалія імітаторів реформ і вчорашніх любителів верховенства права позбавляє Україну шансу хоча б колись доєднатися до клубу сильних і розвинених націй в межах Європейського Союзу, чи отримати повноцінні безпекові гарантії від НАТО.
Вся відповідальність за поточний катастрофічний стан справ в державних інституціях лежить персонально на Зеленському і всіх, хто прямо чи опосередковано йому підіграє. Припущення, що за все це ніхто не відповість, є відвертою політичною короткозорістю. Україна має широкий досвід зміни самовпевнених і самозакоханих еліт в найрізноманітніші способи. Важливо, щоб цього разу ми пройшли етап ротації з мінімальною кількістю потрясінь.
