За місяць чи за 2 роки: коли чекати повномасштабного наступу Росії
Зростаюча напруга на кордоні України та РФ стала ключовою аджендою останнього місяця й породила масу версій на предмет того, коли Росія може розпочати повноцінне вторгнення в Україну. Одразу хочемо окреслити свою позицію: на 90% на нас чекає жорстке воєнне зіткнення з РФ в проміжку 2022-2024 років. Але це не обов’язково станеться саме в січні 2022 р. Чи в грудні 2021 р. Чи в лютому 2024 р.
Але логіка подій є такою, що Путіну конче треба вирішити «українське питання» до президентських виборів-2024 р. На фоні погіршення економічної ситуації в РФ та того фактору, що ейфорія від «кримнашу» стала історією, президент РФ має підтвердити, що він гідний іти на наступний термін або посісти якусь наддержавну посаду, наприклад, в рамках так званої Союзної Республіки Росії та Білорусі. Переможна «войнушка» в цьому аспекті є хоч і доволі банальним, але досі дієвим методом для держав, якими керують диктатори. А оскільки «поставити Захід на коліна», судячи з логіки останніх подій, у РФ поки не вдається, залишається Україна.
Чому РФ може напасти вже зараз
Судячи з вкрай агресивної риторики щодо Заходу й ультимативному характеру заяв, наприклад про те, що «Столтенберг має залишити посаду Генсека НАТО», Кремль не досягнув своїх цілей щодо гарантій нерозширення Альянсу й свідомо «спалює мости», піднімаючи градус напруги. Аналогічних заяв ми не чули від Путіна навіть в 2014 р.
«Ноухау» російської пропаганди про «хімічну атаку України на ОРДЛО» теж вказує на те, що в Путіна оперативно шукають привід розпочати наступ на нашу державу.
Поява в німецькому уряді опонентів Північного потоку-2 так само змушує Кремль нервувати і вдаватися до певних, хай і неадекватних дій. Хоча коли ми бачили у виконання Путіна «адекватні дії»? У випадку з примусом ЄС до сертифікації ПП-2 РФ може використати саме фактор війни, адже в разі розгортання бойових дій на території України ризики пошкодження газогону до Європи зростають в рази. Отже, під загрозою будуть поставки «блакитного палива» до держав ЄС, що може спонукати Брюссель піти на вимоги Москви щодо сертифікації ПП-2.
Разом з тим ріст цін на газ дозволяє РФ мати певний фінансовий резерв, який може втримати економіку Росії від колапсу в разі наступальної операції проти України. Вкупі з недостатньо рішучими діями Заходу, Кремль явно спокушає погіршення обороноздатності України, енергетична криза в нашій державі та відносно успішна діяльність російської агентури в оточенні президента України, яка призвела до ряду непорозумінь між офіційним Києвом і західними партнерами, а також поляризація та розгубленість українського суспільства.
Які фактори свідчать на користь того, що Росія в найближчі місяці не нападе
Однак, навіть наявність озвучених вище факторів не означає, що Росія все таки зважиться на повномасштабний наступ. Є ряд аргументів, які ставлять під сумнів прогноз про нове вторгнення РФ найближчим часом.
Географічний фактор: наступати з Півночі, в тому числі – з території Білорусі є дуже ризикованою ідеєю: північна частина Україна вкрита лісами ускладнює пересування техніки та живої сили противника. Місцевість Росією не настільки добре вивчена, як, наприклад, в Криму, де росіянам вдалося провернути свою операцію з окупації півострову в 2014 р. В разі підриву комунікацій – автошляхів і залізниць – наступати суходолом з Півночі видається авантюрою. Крім того врахуйте, що в зимових умовах наступати в рази складніше, ніж оборонятися.
Кількість військ: західні та українська розвідки називають цифру в 120-125 тисяч живої сили противника біля кордонів з Україною. Навіть курсант першого курсу військового училища знає, що для успішного наступу треба мати як мінімум триразову перевагу. В українських ЗСУ є близько 225 тис. осіб. Нехай частина перебуває в зоні ООС, а частина – на південному напрямку, але 100 тисяч виставити проти окупанта цілком можливо (і не забуваймо про оперативний резерв, ще тисяч 200). Тобто, 125 тис. явно недостатньо для успішної операції. Навіть якщо РФ спробує вдарити одночасно з Криму, Придністров’я і Півночі. Та й наступати з Криму – така собі затія. Півострів не є зручним плацдармом для наступу. Ще більшовики це чудово засвоїли, коли в 1920 р. просто загнали білогвардійців до Криму, де їх добити було справою техніки.
Не забуваймо і про наслідки нової атаки РФ на Україну: Кремль напевне отримає куди жорсткіші санкції від Заходу що вкупі з витратами на воєнну операцію серйозно вдарить по бюджету держави-агресора.
Якщо РФ все таки нападе, то як вона буде діяти?
Втім, коли ми моделюємо ймовірні сценарії розвитку подій, ми не повинні забувати про Донбас: ця місцевість окупантам добре знайома і наступати в умовах степу – це не зовсім те, що спробувати атакувати в лісистій місцевості.
З Донбасу можна виступати під виглядом «ДНР-ЛНР», типу: це не ми, на там немає.
Росіянам зовсім необов’язково брати Київ для вирішення своєї задачі. А задачі – це примус офіційного Києва до капітуляції. Для цього може вистачити, наприклад, взяття Маріуполя, прорив вбік Краматорська чи, можливо, Харкова. За певного перебігу подій РФ достатньо посіяти паніку, здійснюючи авіанальоти на українські міста, що теж може примусити Зеленського капітулювати. І от тоді кремлівський диктатор піде на переговори з Зеленським, будучи абсолютно впевненим, що тепер президент України підпише все, що скажуть: і амністію воєнних злочинців, і «особливий статус ОРДЛО», і воду в Крим, і відмову від курсу в ЄС і НАТО, і прямий контракт на поставки газу з «Газпромом».
Схоже, що Путін поспішає і не бажає чекати, коли в Києві настане глибока політична криза, коли на вулицях настане хаос, коли занепаде українська армія, а Зеленський з Єрмаком «прогнуть» парламент на предмет імплементації «формули Штайнмаєра». Хоча мінімум до грудня 2022 р. час у нього гіпотетично є: в грудні 2022 р. буде сто років створенню СРСР, за яким так ностальгує кремлівський курдуплик. Без України гібридний геополітичний покруч «СРСР 2.0» Путіну зробити не вдасться. Тож російський диктатор не гребуватиме жодними методами, аби реалізувати свої геополітичні плани щодо України. Самий крайній термін для Путіна – це осінь 2023 – зима 2024 років, адже в березні 2024 р. мають відбутися вибори президента РФ. Якщо за цей час Путін не досягне поставлених цілей, то втратить легітимність в очах оточення (навіть якщо на виборах і намалюють потрібний результат). А це вже попахує “палацовим переворотом”. Тож імоврінсть, що Путін не буде чекати осені 2023 р. і намагатиметься вирішити “українське питання” раніше, є досить таки високою.
Але, за будь яких обставин: не панікуймо і чистимо зброю, яка може знадобитися вже досить скоро.
