Публічні закупівлі Міністерства оборони 2021. Сумні підсумки. Пальне.

Як експертка Проєкту реформи оборонних закупівель , кожного місяця з колегами займаюсь моніторингом публічних закупівель в даній сфері.
І з серпня місяця в наших аналітичних довідках ми пишемо про проблеми із закупівлями пального.
На жаль, замість виправлення ситуації закупівельні структури Міністерства оборони в цьому році допустилися всіх можливих помилок.
Подивимось, як оголошувались закупівлі пального ( ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти), а саме бензинів А80, А92, А95 , авіагасу та зимового та літнього дизельного палива.

На жаль, перша половина року пішла коту під хвіст, і перша цьогорічна закупівля була оголошена лише в середині червня – 14.06.2021 року.
Тому причиною №1 є помилки в плануванні закупівель, оскільки МО очікувало імплементації Закону України «Про оборонні закупівлі» та не застосовувало процедури , передбачені загальним законодавством , а саме Законом України «Про публічні закупівлі».
Причиною №2 , яка привела до зриву закупівель, за моєю думкою, є кадрова політика, або , відверто кажучи, безлад у призначенні посадових осіб. Вже довгий час основна закупівельна структура Міністерства оборони, Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів, немає призначеного директора , а керується тимчасово виконуючими обов’язки. Причому в цьому році були кричущі випадки, коли в департаменті не було уповноваженої на укладання договорів особи та, у зв’язку з цим, навіть успішні процедури закупівель, де був намір укласти договір, скасовувались, бо зі сторони МО не було підписанта (як , наприклад, за процедурою https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-04-06-007399-a , хоч це і не пальне) .
І навіть коли процедури почали оголошуватися, більшість з них була неуспішною або скасовувалась замовником , що за очікуваною вартістю, що за кількістю лотів, що за обсягами закупівель в натуральному вимірі (тонах).



Тобто , більша частина роботи пішла «у сміття», а точніше , як мінімум, дві третини процедур були неуспішними.
І тут можна сказати, що причиною №3 є неправильні управлінські рішення. Міністерство оборони досі не застосувало формульне ціноутворення, яке певним чином зніжує ризики ринкових коливань цін за одиницю продукції , та механізм рамкових угод, який успішно застосовують інші великі замовники.
А в результаті забезпечення в натуральному вимірі - лише 44% від минулорічного (6,4 тис. тонн дизельного пального, отриманого Міністерством оборони від Держрезерву тут не враховані, але погоду вони не роблять).
І найгірша ситуація – з зимовим дизельним паливом, якого законтрактували в обсязі лише 12,49% від минулорічного, або 21% від кількості , на яку оголошувались торги (42134 тони). Хоча треба зазначити, що прийняте рішення замінити в договорах на постачання літнє дизельне паливо на зимове – правильне, але також не рятує ситуацію.
Саботаж, невміння або небажання працювати?
В мене навіть відповіді немає.
Цинізм ситуації в тому, що частина торгів саме на дизель (на 7500 тонн) була скасована замовником « у зв’язку з скороченням видатків на предмет закупівлі».
Тобто, слова про достатнє фінансування Збройних Сил є брехнею або намаганням приховати перерозподіл коштів, на які не змогли здійснити закупівлю?
Що робити?
- Як короткострокове рішення – негайно оголошувати закупівлі за кошти наступного року (станом на сьогодні не оголошено жодної процедури за планами 2022) , оскільки пролонгація договорів не дуже врятує.
- Зупинити кадровий безлад та призначити директора департаменту закупівель.
- Налагодити роботу з ринком. Цього року перший раз з 2015 державна компанія "Укргазвидобування" не брала участь в тендерах МО.
- Як середньострокове – створити згідно з Законом «Про оборонні закупівлі» службу державного замовника для можливості децентралізації закупівель за оборонними процедурами.
- Врешті решт, застосувати формульне ціноутворення/рамкові угоди.
- Як довгострокове – поновити діяльність ліквідованої Центральної закупівельної організації /агенції Міністерства.
Не знаю як вам, а мені дуже неспокійно зараз. Війна іде та можливе загострення.
Чи готові ми?
П.С. Майже все, що мої колеги та я змогли зробити за власною ініціативою, щоб закупівлі МО в наступному році не зупинилися, ми зробили.
