"Не дивись вгору": свідомо сліпим Землі не допомогти

Грудень 2021-го подарував любителям кіно «Не дивіться вгору» (Don`t Look Up) - розумну, комедійну і водночас гостросатиричну стрічку.

Два астрономи, яких грають справжні зірки - Леонардо Ді Капріо та Дженніфер Лоуренс, - раптово виявляють, що через півроку на Землю впаде метеорит, що її знищить.

З того часу життя обох докорінно змінюється, адже вони хочуть попередити про катастрофу Білий дім, мейнстримні ЗМІ та самих американців.

Не вперше

Хвилинка слава для Капітана Очевидності: своїм політичним та комедійним характером «Не дивіться вгору» зобов’язана, безперечно, своєму режисерові Адаму Мак-Кею.

Його кінокар’єра стартувала у 1990-х з написання сценаріїв і, далі, створення короткометражних стрічок для Saturday Night Live, комедійного шоу на популярному американському каналі NBC.

Далі портфоліо нині 53-річного філадельфійця лише наповнювалось комедійними працями: «Телеведучий: Легенда про Рона Борґанді», «Зведені брати» та «Копи на підхваті» (скрізь і всюди першу скрипку грав специфічний актор Вілл Ферелл). Не полишав він і політичні теми: у 2021-му вийшла цікава стрічка «Брудна кампанія за чесні вибори» та у 2018-му - «Влада».

Отже, до листопада 2019 (!) року, коли Paramount Pictures оголосила про плани створити «Не дивіться вгору», Адам Мак-Кей був у гарній формі та міг поєднувати у одному флаконі серйозні та несерйозні теми. Звісно, COVID-19 вплинув на таймінги створення продукту: попри те що на початку знімальний період мав відбутись у квітні 2020 року, зйомки стартували лише у листопаді 2020 року. На екрани фільм вийшов у рудні 2021-го.

Мак-Кей vs. Еммеріх

«Сіль» стрічки «Не дивіться вгору» - у спробах двох американських астрономів достукатись до кількох аудиторій, які, як кажуть маркетологи, «ухвалюють рішення» - Білий дім та національні ЗМІ.

Але прості, але віддані, науковці дізнаються, що загрозу знищення Землі ніхто не сприймає серйозно. У Білому домі ланцюжки ухвалення рішень вщент зламані, а принципові рішення ухвалюються з огляду на думку та комерційні плани компанії BASH та її директора-«месію». Крім того, у найближчому оточенні президентки США – її бездарний син (чим не натяк на Джареда Кушнер и Иванку Трамп?). А сама влада зайнята комунікаційними кризами (деталі – у фільмі, але суворо для 18+) та передвиборчою боротьбою. 

Для американської аудиторії тут все зрозуміло: це похмурі, але чітко зчитувані алюзії на часи діяльності Дональда Трампа, який наповнював Білий дім рідними його серцю людьми та представниками бізнесу. А «вишенька на торті» - це розмови про потенційні робочі місця, які може принести експлуатація ресурсів з небезпечного метеориту. Трампівська «America First» тут проглядається і без телескопу (більше деталей, які проллють світло на характер управління Трампом Америкою, - у змістовній книзі Боба Вудворда «Страх: Трамп у Білому домі»).



Втім, якщо Білий дім залишається глухим до наукових фактів, можливо, американська преса попередить світ про небезпеку? Науковці дізнаються, що частина серйозних ЗМІ (у стрічці це The New York Herald – алюзія на NYT) намагається допомогти, але не може впоратись з конкурентним інформаційним приводом – розлученням однієї з американських селебріті у виконанні Аріани Гранде. Коли ж обидва астрономи приходять на популярне ранкове ток-шоу, їх аргументи не сприймають та обсміюють.

Якщо в цілому, то «Не дивіться вгору» - це стрічка про невміння американських decision-makers ухвалювати складні, але правильні рішення. І про популярну споживацьку культуру, яка не сприймає інформацію, яка їй загрожує. 

Цікаво, що близькість до цифри "2022" дозволяє зрівняти «Не дивіться вгору» з ще одним фільмом-апокаліпсисом, який спирається на календар – стрічкою Рональда Еммеріха «2012», яка вийшла у далекому 2009-му.

В обох стрічках космос став загрозою для людства: комета у першій, небезпечне випромінювання Сонця у другій. В обох фільмах науковці забили на сполох та поспішили попередити про загрозу Білий дім. Але тут схожість фільмів завершується: монументаліст Еммеріх змальовує ефективну співпрацю різних країн заради створення кількох «ноєвів ковчегів» (згадуються США та Китай), а Мак-Кей робить все навпаки і портретує ізоляціоністські США, які не допускають Китай до метеоритних рідкісних металів та погоджуються на співпраці занадто пізно. 

Надіятись на Бога

Попри все, приємно бачити, як тактовно – і Еммеріх тут явний приклад (пам’ятаєте італійського прем’єр-міністра, який лишився молитись у Ватикані?) – Мак-Кей висвітлює екзистенційні пошуки обох астрономів та їх оточення.

Друга за важливістю, але змістовно цікава сюжетна лінія – це «курортний роман» героїні Д. Лоуренс з підлітком (Тімоті Шаламе), який, за його словами, «мав бути євангелістом» (тобто, скоріше за все, віруючим-протестантом) – бо того хотіли батьки. Далі він формально зрікся віри, однак у самому кінці, коли раціональні підстави вірити у спроможність людства спільно боротись з космічною загрозою розчинилась без сліду, саме він веде у молитві до Бога людей, які зробили все можливе, щоби врятувати людство. 

Якщо в цілому, то сатира «Не дивіться вгору» - це фільм, який відштовхується від болісного досвіду трампівської Америки, керівництво якої зневажало екологічні проблеми та ставило на п’єдестал інтереси бізнесу (апофеоз цього підходу – коли батьки героїні Д. Лоуренс не впускають її додому, адже підтримують курс президентки США на створення нових робочих місць). Фільм про правильне сприйняття загроз. Про обмеженість власних сил та карикатурність підходу «людство може все». 

«Не дивіться вгору» - блискуча сатира, яка гідно завершує 2021-й кінорік.