34 секунди, щоб врятувати тисячі жінок

Я – молода жінка, жінка, яка народилася через рік після проголошення незалежності України. Народилася в Україні вільній, сповненій надій про гідне життя, мрій про краще майбутнє. 30 років потому ми все ще живемо в країні, де базові цінності залишаються тільки мрією для багатьох людей.

Раз у раз народ України постає проти несправедливості, насильства, агресії.

Настав час зробити це знову – позбутися ще одного радянського пережитку і стати на крок ближчими до цивілізованого суспільства, де всі люди захищені та мають рівні права, в тому числі й жінки.

Зробити це може кожен, витративши лише 34 секунди на підписання ось цієї петиції.

https://petition.president.gov.ua/petition/127632

Петиції щодо невідкладної ратифікації Стамбульської конвенції (Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами).

Коли обурююсь тим, що Україна досі залишається аутсайдером серед європейських країн в царині захисту жінок та боротьби з домашнім насильством, то часто чую у відповідь, що у нас є важливіші речі, про які варто турбуватися. Але які питання можуть бути важливішими за фізичну та психологічну безпеку 50% населення країни? Чому жінки менш варті захисту, ніж будь-хто інший?

Мені набридло читати історії в ЗМІ, де раз у раз ми чуємо про випадки наруги над жінками та домашнього насильства, яким можна було запобігти. Скільки разів за останні пару років ми читали історії про спроби зґвалтування в поїздах по всій країні? А скільки таких історій було замовчано! Нам потрібно змінити систему, яка дозволяє траплятися подібними випадкам і саме це дозволить нам зробити Стамбульська конвенція.

Неприпустимо казати речі на кшталт "вона просила", "вона сама винна", "вона спровокувала його", якщо ми хочемо жити в суспільстві, яке сповідує європейські цінності справедливості, свободи та рівності. Ми всі знаємо, якою є альтернатива європейського вектору, адже боремося з цією "альтернативою" вже довгий час – і з точки зору наших цінностей, і нашої територіальної цілісності. Здогадуєтеся, яка ще країна не підписала Стамбульську конвенцію? Так, наш східний сусід – Росія. Вони знають, що рівне та вільне від насильства суспільство більше не дозволить їм контролювати себе. Чи хочемо ми йти цим шляхом? Українці ще в 2014 році сказали своє рішуче "ні".

Жінки часто зазнають насильства просто тому, що вони – жінки. Простий і типовий приклад, з яким стикається чимало українок. Вона – жінка, яка працює в офісі поруч з керівником-чоловіком. Одного дня начальник вирішує, що їй достатньо бути жінкою, щоб він почав залицятися. Звичайна ввічливість сприймається як заохочення, частина гри. З дня на день "флірт" стає все більш відвертим: керівник робить зауваження сексуального характеру, коментує зовнішність, непристойно жартує…

Поступово жінці стає майже нестерпно ходити на роботу, тому що цю непрохану увагу помічають усі навколо: про неї пліткують, кидають зневажливі погляди. При цьому вона сумлінно виконує свої обов’язки, професійно більш ніж відповідає займаній посаді. Її життя залежить від грошей, які ця робота приносить, і вона боїться їх втратити.

Одного разу на новорічному корпоративі бос напивається і переступає межу. Вона каже "ні", але він продовжує натиск. Він фізично сильніший і вона не може дати йому відсіч. Це погано закінчується, але зловмисник уникне покарання, бо для жінки немає механізмів захисту. Навіть якщо піти і повідомити про зґвалтування, з жінки посміються і скажуть, що це її вина. Ймовірніше за все, вона втратить роботу. І єдина причина, чому це сталося – вона народилася жінкою. Сьогодні ця абстрактна "Вона" десь далеко, на іншому кінці міста, а завтра це можеш бути ти, твоя сестра чи донька.

То чим допоможе на практиці Стамбульська конвенція тобі та іншим? Стамбульська Конвенція дає країні дієві інструменти для боротьби з насильством щодо жінок та домашнім насильством, документ є найвищим міжнародним стандартом у цій галузі. Конвенція спирається на системний підхід, у рамках якого ці явища розглядаються як порушення прав людини, відповідальність за реагування на які лежить у тому числі на соціальних інститутах та державі.

Положення Конвенції охоплюють чотири ключові сфери та мають чотири ключові вектори: запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству (наприклад, навчання професіоналів), захист постраждалих (наявність служб підтримки та притулків), переслідування винних (ефективна поліція, належне розслідування та публічне обвинувачення) та скоординована політика (наприклад, фінансування політики та служб підтримки). На жаль, в нас цього поки що жодна з цих чотирьох сфер не працює належним чином, або ж відсутня взагалі.

Закликаю захищати жінок, як ми захищаємо нашу країну. Давайте боротися з насильством, як ми боремося із зовнішньою агресією. Сьогодні нам – українцям – під силу зробити зміни, для цього варто лише підписати нашу петицію до Президента України з вимогою виконати міжнародні зобов'язання щодо захисту прав людини та вжити всіх можливих заходів для ратифікації Стамбульської Конвенції.