Траур роковин

Головний нормативний правовий акт Росії – Конституція РФ, був прийнятий всенародним голосуванням 12 грудня 1993, а пізніше, 19 вересня 1994, указом президента РФ Бориса Єльцина, цей день був оголошений державним святом.

У ті часи передбачалося, що головний закон країни захищатиме громадян Росії в усіх сферах їхнього життя. Але потім щось пішло «не за планом»… Спочатку президент «за жодних обставин» не збирався змінювати Конституцію. Проте вже у 2013 році погляди Путіна докорінно змінилися, і він зробив перші поправки.

Минулого року ситуація з поправками повторилася. Масштабні фальшування на голосуванні лише посилили сумніви пересічних росіян щодо «конституційності» таких змін, які загалом складали більш ніж дві сотні поправок. Вони стосувалися найрізноманітніших норм і сфер життя. У поправках йшлося про повноваження і вимоги до президента і парламенту, зміни у судовій системі, соціальний блок, наповнений популістичними тезами про «повагу до праці», «гарантування оплати» та щорічної індексації пенсій. Всі ці «казочки» були щедро задобрені красивими словами про цінності, дітей і суверенітет.

Голосувати за всі 206 поправок росіяни могли лише «одним пакетом». Тобто підтримуючи індексацію пенсій, люди повинні були віддати свій голос і за «обнулення» Путіна. Ніякого права вибору у простих людей не було. Незважаючи на Конституцію…

Росіяни вже давно не вірять у головний закон своєї країни, вважаючи його «фікцією» та «самим приниженим усіма гілками влади документом». І це не дивно. За такий короткий за історичними мірками проміжок часу путінська влада змогла перетворити норми конституції по захисту прав та свобод громадян на відвертий фарс. «Перед конституцією усі рівні». Але з’ясувалося, що серед «рівних» є «рівніші». І це, звісно, не народ, а «довічний керманич» та його оточення. Сьогодні, у 2021 році, положення Конституції, на кшталт того, що «єдиним джерелом влади є народ» і «усі рівні перед законом та судом» звучать просто як анекдот…

Тобто, виходячи з положень статті 3 Конституції РФ, в усіх негараздах країни, соціально-економічному та політичному занепаді Росії, винуватцем є її багатонаціональний народ, як «єдине джерело влади в Російській Федерації». Бо саме простий народ шляхом «вільних виборів» привів до влади людину, яка всупереч пункту 4 статті 3 «привласнила владу в Російській Федерації», та шляхом підтасовок та махінацій «найвищим безпосереднім висловом влади народу» практично удовічнила своє правління та дозволила ігнорувати рішення міжнародних органів попри пріоритет міжнародного права, якщо вони «протирічать» російській конституції.

За 28 років, в першу чергу завдячуючи путінській владі, День Конституції для росіян перетворився на День пам’яті. Пам’яті про минулі марні надії на демократичний розвиток Росії у щасливому майбутньому та скорботи за втраченими можливостями.