Більше російських гробів з Казахстану

Спецом вчора нічого не писав про Казахстан. Щоб не уподібнюватися псевдо-експертам а-ля яковина та хайпожорам. І наївним, хто кричав про демократичну революцію. Тому тепер ловіть кілька моїх прагматичних міркувань про ситуацію там.

Вибачте, в демократію у Середній Азії не вірив і не вірю досі. З самого початку я це все розглядав з точки зору вигоди для України. А вона є в будь-якому разі. Але спочатку про те, що ж сталося в Казахстані. Судячи з усього, спочатку був дійсно стихійний бунт. Проти підвищення ціни на газ для авто. Що для країни з такими відстанями та низькими зарплатами є просто вироком для купи людей. Надто ж з багатих нафтою й газом півдня та заходу країни.

Які вважають несправедливим, що маючи такі поклади, влада їх грабує. Плюс за багато років панування авторитарного режиму накопичився потенціал агресії та гніву. Плюс ще й досвід дуже жорстокої реакції влади на будь-які протести - згадайте розстріли 2011-го року в Жанаозені. І як це завжди буває в авторитарних країнах з відсутністю конкурентної політики, така агресія завжди приймає вигляд жорстокого бунту. За принципом - бий все, що бачиш.

Ситуацією вирішив скористатися президент Токаєв. Якому хочеться стати одноосібним керівником Казахстану, а не молодшим партнером Назарбаєва. А саме в такому статусі він знаходився з 2019-го року, коли єлбаси формально пішов у відставку, але реально продовжував бути головним керівником країни. Плюс чиї родичі досі продовжували доїти країну, осідлавши більшість її вигідних бізнесів по продажу корисних копалин.

Отже, під шумок протестів, нібито йдучи на зустріч вимогам протестувальників, Токаєв провів чистку керівництва і викинув майже всі назарбаєвські кадри з усіх сфер. Плюс він не заважав протестувальникам качати саме проти Назарбаєва і явно намагався каналізувати протест в цей бік. Так що кадри з поваленням пам'ятників були невипадковими. Важливо, що весь цей час протест не мав жодного (!) лідера та центру. Що, з одного боку, розгублювало владу. А з іншого - навпаки грало на руку. Адже якщо нема з ким говорити, то треба мочити. Ну, й якщо нема центру - немає підтримки від нікого. Адже якщо ти не розумієш, хто перед тобою і що він хоче - як з ним можна солідаризуватися?

А далі відбувся важливий момент. У протестувальників з'явилася зброя + на вулицях з'явилися погромники й реальні мародери. Незрозуміло, чи це були провокатори, чи просто, як це завжди буває, бандоси вирішили скористатися моментом і почати грабунки. Ця історія дала можливість Токаєву заявити про банди терористів і попросити про ввід військ Путіна та Лукашенко. Швидкість реакції ОДКБ говорить про те, що Токаєв і так планував відсторонення Назарбаєва. Який в останні 10 років проводив політику обережного відповзання від рашки, що останній дико не подобалося. І яка дуже сподівалася, що з Токаєвим вдасться всю цю історію зупинити. Тим більше, цей кадр завжди був в її орбіті. І тому Токаєв явно узгодив свої дії з москвою заздалегідь і чекав зручного моменту.

Я все ж не вірю, що весь цей двіж був спеціально інспірований москвою. Скоріше, москва його тепер використовує, щоб взяти Казахстан під контроль. Російські й білоруські десантники вже в Казахстані. Кров вже ллється, рахунок жертв йде на десятки, якщо не сотні. Здавалось би, win-win для кремля. Але не все так просто. Адже, повторюся - для протестів були цілком реальні причини. Які нікуди не поділися. Бо справа ж не в газі, їй-бо. Чим більше буде жертв - тим більше шансів, що цей конфлікт не закінчиться швидко.

Навіть якщо Токаєв з росіянами візьмуть під позірний контроль столицю та великі міста. Казахи - народ суворий. Й образи свої вміє пам'ятати. І можна не сумніватися, що кожен загиблий ще аукнеться рашці. Плюс давайте не забувати про фактор Китаю та Туреччини. Правда, Китай до Олімпіади-2022 явно не налаштований на будь-які ескалації - щоб нічого не затьмарило свято китайського тоталітаризму. А от Ердоган може із задоволенням втришкнути ятаган в спину москві по лінії пантюркізму. Підтримавши через неосяжні кордони протестний рух.

В будь-якому разі, Україні слід вболівати за те, щоб рашка якомога більшими силами та ресурсами на якомога більш довгий час втягнулася в казахську кризу. Щоби влізла по самі вуха в гігантську країну, яку нереально контролювати тільки силою зброї. Чим більше нафторублів буде витрачатися на утримання російського контингенту в Казахстані, чим більшим буде цей контингент, чим більше гробів поїде до Рязані та Іваново, чим більше казахи будуть ненавидіти окупантів, які допомагають в олігархічній боротьбі кланів, вбиваючи людей - тим краще для нас.

При всьому моєму співчутті до звичайних людей в Казахстані, для України зараз важливим є ось що: "Пусть сильнее грянет буря". Тому сподіваюся, що конфлікт тільки розгорається. І рашці з Токаєвим не вдасться швидко взяти ситуацію під контроль.