На Вінничині земельні рейдери намагаються засудити одного з батьків української авації

Початок цієї історії лежить у 2016 році. Тоді члени дачного товариства “Малинівка”, що біля Літина на Вінниччині, призначили головою таого собі Сергія Ільченка. Але вже за якийсь рік щодо Ільченка почали виникати підозри у махінаціях з землею товариства, тому довелося знову збирати загальні збори, щоб переобрати голову. А самого Ільченка навіть виключили з товариства.

Однак тут почалися незрозумілі труднощі. Спершу нового голову відмовилися реєструвати в управлінні юстиції. Потім Ільченко оскаржив своє звільнення у суді загальної юрисдикції, хоча це питання явно належить до компетенції Господарського суду. Зрештою, вже значно пізніше це прямо підтвердив Верховний суд, що скасував рішення місцевих судів і наголосив, що такі конфлікти мають розглядатися лише у господарських судах.

Попри це, нового голову членам дачного товариства “Малинівка” довелось обирати тричі. Саме на таких зборах влітку 2018 стався інцидент між Миколою Ільченком, батьком екс-голови товариства, та генерал-майором авіації у відставці Петром Бралатаном. На одному з існуючих відео видно, що інцидент, попри усю напругу, закінчився без особливих порушень закону, якщо не рахувати словесних ескапад. Однак на іншому відео, знятом дещо пізніше, можна побачити, як під час публіного виступу Петра Бралатана Микола Ільченкко, що стоїть віддалік, несподівано скрикує і демонструє нестерпний біль під загальний сміх присутніх і вигуки “Артист!”.

Як наслідок, Ільченко написав заяву на генерала, якого звинуватив у нанесенні побоїв за допомогою кастету, однак місцева поліція швидко перевірила обставини справи і закрила її за відсутністю складу злочину. Однак у ситуацію втрутились сили, які змогли її витягнути з небуття і відродити.

Слідчого у справі замінили, і вона таки змогла потрапити до суду. Щоправда, за ці роки слідчі так і не спромоглися опитати хоча б когось зі свідків, які були присутні на тих зборах. Причому кілька десятків членів товариства самі зголосилися свідчити та надали свої дані, але досі жодного з них на допит так і не викликали.

Попри те, справа потрапила до суду у Хмільнику Вінницької області, хоча усі сторони конфлікту живуть у Вінниці - вочевидь, там легше було “домовитися”. Лише зусиллями адвоатів Петра Бралатана справа “переїхала” до Вінниці.

Сьогодні справа триває, відбуваються суди, Петра Бралатана намагаються засудити за ч.2 ст.125 ККУ (нанесення легких тілесних ушкоджень). Обидва Ільченки у приватних розмовах не приховують, що у них усе “схоплено” і що вони розглядають цю справу у якості показового випадку для усіх, хто посміє виступити проти. 

А причиною всього конфлікту стала земля. Станом на сьогодні відомо, що Сергій Ільченко в час перебування головою дачного товариства та пізніше, за підробленими документами, оформив на свого батька (“потерпілого” у конфлікті з генералом Бралатаном)  3,26 га землі у чудовому місці на березі річки. Ще 2,12 га оформили на сусіда і друга Олександра Флерчука. Після цього земля фіктивно була передана нібито у оренду місцевому фермеру, але водночас через суд було незаконно змінено її цільове призначення. Мета проста - забудувати її котеджами, що різко збільшить її капіталізацію.

Як кажуть поінформовані джерела, у цій прекрасній схемі розпилу землі стирчать вуха двох не останніх представників державної влади. Перш за все, мова йде про члена дачного товариства “Малинівка” суддю Літинсього районного суду Павла Гопкіна, який не тільки був прекрасно проінформований про майновий стан товариства, зокрема  у питанні землеволодіння та землекористування, але й в силу посади має достатньо зв’язків у судах та прокуратурі для забезпечення потрібного рішення в усіх місцевих інстанціях.

Окрім того, до схеми може бути причетним заступник голови Вінницької ОДА Олександр Піщик. Він є зятем найкращого друга Ільченків, а в ОДА відповідає за напрямкки інфраструктури та будівництва. Тому я б не здивувався, якби вкрадену у товариства “Малинівка” землю невдовзі почали забудовувати компанії, пов’язані саме з Піщиком - точніше, його дружиною, на яку усі ці компанії оформлені та переоформлені.

Наразі Петра Бралатана звинувачують у нанесенні легких тілесних ушкоджень. Обвинувачення, за великим рахунком, нікчемні - не випадково ж спершу слідство не знайшло у них складу злочину. Проте у генерала серйозні проблеми з серцем - через них він, один з батьків наших військово-повітряних сил (начальник штабу озброєння ВПС з дня заснування), змушений був піти у відставку у 2004 році. А у вересні минулого року йому на серці робили операцію. Тому зусилля Ільченів та їхньої команди покликані в першу чергу цинічно довести генерал-майора до проблем зі здоров’ям на грунті нервових потрясінь.

Але найголовніший цинізм ситуації полягає у тому, у час війни земельні рейдери прагнуть засудити військового, який завадив їхньому дерибану. Тому питання не лише у законі і справедливості, але й у нашому ставленні до тих, хто носить мундир та покликаний нас захищати - хоч сам є беззахисним перед беззаконням.