ЯК МИ (НЕ) ГОТУЄМОСЬ ДО ВІЙНИ

Є в мене друг. Справжній. Щирий. Неймовірно порядний. Який чудом вижив 2014-го після бою з терористами Гіркіна. Спіймав свої три кулі. Опритомнив у морзі Бахмута (тоді ще Артемівська). На велику землю його – усього в бинтах після численних операцій – перевезли останнім рейсом, що вилітав з ДАПа на Київ. Останню кулю, яка сиділа в ньому, він, перепрошую, "висрав" в унітаз. Такий от крутий хлоп.

Ми можемо годинами сперечатися з ним з приводу і без, але це не заважає нам щиро любити один одного і бути певними, що плече друга завжди поруч. Така от справжня чоловіча дружба.

Так от, Andrii Dubovyk – ветеран "Соколу", ГУР та "Альфи". Остання посада – заступник начальника 2 управління, ЦСО "А" СБУ. Колись стажувався в США – разом з секретною службою, що охороняє президентів Сполучених Штатів. Він з тих елітних бійців, які однаково добре працюють руками, ногами і головою. Стріляють майже з усього, що стріляє (у нього навіть музична колонка в автівці до непристойності схожа на гранатомет), але тільки тоді, коли дійсно треба стріляти. Будь-яка держава, включно з Україною, витрачає мільйони аби підготувати таких елітних воїнів. І надзвичайно їх цінує. Тільки тут Україна, на жаль, виняток.

Після того, як Служба безпеки України часів президентства Петро Порошенко почала займатись політичними вбивствами (докладніше про вбивство співробітника ГУР МО Олега Мужчиля – "друга Лісника", яким особисто керував заступник голови порошенківської АП Андрій Таранов, див. нашу бесіду з Андрієм тут: https://youtu.be/85m8Bqkm7q8), мій друг пішов на принцип, залишив службу й вийшов на пенсію. Хоча певний час ще тренував добровольців перед відправкою на фронт...

Так от, у Андрія та держави не зійшлись розрахунки належної йому пенсії. Як людина розумна, якій віна не знесла дах, Андрій почав юридичну війну за свої права, хоча все життя його вчили вести війну справжню. І от наприкінці минулого року справедливість, здавалося б, перемогла: суд став на сторону ветерана і присудив донарахувати та виплатити йому частину військової пенсії, яку в нього вкрала "вдячна" за його подвиг держава. Судове рішення набрало законної сили 21 жовтня 2021 року. 22 листопада 2021 року Окружний Адміністративний Суд Міста Києва видав йому виконавчий лист, а точніше два: № 640/20711/20 та № 640/28334/20.

Андрій звертається до Пенсійного фонду з проханням-вимогою виконати рішення суду, що вступило в законну силу. І що відповідає Пенсійний фонд України? Пане ветеране, можете використати судове рішення як туалетний папір. Державі бракує грошей на велике будівництво та інші забаганки президента. Тому своїми вимогами Ви підриваєте економічну безпеку держави. Не більше і не менше. Ми будемо судитись з Вами до останньої апеляції (хоча і пропустили всі процесуальні строки і досі не сплатили належні платежі за подання апеляційної скарги).

Нічого не нагадує? Come on! Саме так Мінветеранів стоїть на смерть (не свою, звичайно – здорового глузду та правової логіки), аби не надавати медикам-добровольцям Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова статус учасника бойових дій. Вже сам Андрій Єрмак наче брав цю справу під особистий контроль, а хура й досі там. Як кажуть в Україні, не було на молоці - не буде й на сироватці!

Президент Володимир Зеленський і весь Ваш буковельський почт, як Ви думаєте, всі ці ветерани, яким Ваші підлеглі так завзято роками плюють в обличчя, доводячи, що ми – нікому не потрібний відпрацьований матеріал, – що ми зробимо, якщо Путін таки нападе?

Звичайно, на відміну від Вашої команди уклоністів, ми підемо захищати нашу землю. Будемо перетворювати Україну на пекло для окупаційних військ. Але перед тим є велика вірогідність, що по дорозі на фронт ми завітаємо до Вас – красно "подякувати" за Ваше ставлення до тих, хто зберіг українську державність у 2014-15 роках.

І стараннями Ваших довбодятлів-підлеглих серед нас будуть не тільки медики-добровольці. Ми завітаємо, аби прочитати Вам геніального байронівського "Мазепу" в чудовому перекладі українського поета Дмитра Загула, що загинув у радянських таборах:

За все приходить час відплати, -

Зумій лиш час підстерегти!

Ніхто не зможе утікати,

Як серце месника завзяте

Шукає засобів до мсти.

А поки ще є час не перетворюйте ветеранів на месників. Воно ані Вам, ані нам не потрібно. Нам і без Вас є з ким воювати ...