Риба гниє з голови
Останнім часом наріжною темою для обговорення в українському суспільстві є реформа Служби безпеки України, зміна концепції її функціонування, перехід її роботи на якісно новий рівень здатний ефективно протидіяти новітнім викликам та загрозам державній безпеці України. І дійсно, в контексті сучасних євроатлантичних прагнень України зазначений процес є надважливим та має завершитись в найкоротші строки.
Але, варто констатувати, що шлях реформування СБУ є дуже болючим, адже супроводжується блокуванням з боку т.зв. "махрової савдепівської номенклатури", яку повністю задовольняє старий порядок речей та така приємна для них близькість до кормушок в які стікаються гроші з державного бюджету, і не тільки…
З превеликим жалем повідомляємо, що навіть в Національній академії Служби безпеки України сьогодні працюють люди, які призначені на свої посади завдячуючи лише старій "совковій номенклатурі" та зв’язкам останніх у вищих ешелонах державної влади. Ведемо мову про клан сумнозвісних Мікуліних, одна з не найкращих представниць якого в серпні 2021 року "на зло всім – на радість клану" очолила Навчально-науковий інститут державної безпеки Національної академії Служби безпеки України.
Знайомтесь, панночка полковник Марина Михайлівна Мікуліна, 1963 року народження, за освітою філолог. Вона мабуть і сама не зрозуміла, як без жодного дня стажу на оперативних посадах в органах СБУ змогла очолити інститут, головним завданням якого є підвищення кваліфікації вже досвідчених оперативників, які пропрацювали на лініях забезпечення не один рік. За час свого перебування в академії Марина Михайлівна вже встигла прославилась тим, що не вміє балакати на людях та панічно боїться ходити в аудиторію, бо там щось знати і викладати потрібно.
За освітою, яка не має жодного відношення до державної безпеки, Марина Михайлівна з кінця 1990-х працювала в Національній академії Служби безпеки України на посаді звичайного редактора, потім сховалась в аспірантурі, далі докторантурі, два декрети, кафедра цивільно-правових дисциплін (на якій так і не змогла за 5 років знайти спільну мову з керівником), трішки кафедри Управління і хоп – директор ННІ ДБ НА СБ України!!!
Цікаво, як сталось таке неймовірне диво, що в епоху реформування та удосконалення усієї системи Служби безпеки України директором інституту, який має координувати діяльність усіх спеціальних кафедр, призначають повністю професійно непридатну особу, яка навіть не має розуміння, що ж таке оперативна робота??? Не дивно, що перед призначенням на посаду директора Марина Михайлівна психолога навіть пройти не змогла і була призначена у порядку виключення за рішенням керівника.
То як могло трапитись таке прикре непорозуміння? На жаль, все дуже просто – чоловік Мікуліної - Віктор Петрович за часів президентства Віктора Януковича в обхід закону України "Про очищення влади" працював членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у 2016 році за сприяння свого протеже Віктора Балоги був призначений заступником голови Закарпатської облдержадміністрації. А якщо копнути трохи глибше, то постають ще цікавіші факти з біографії Віктора Мікуліна - у 1982-му він закінчив Челябінське вище військове автомобільне училище, у 1988 році Юридичний факультет Військового інституту МО СРСР, з 1988 році працював суддею військового трибуналу Уссурійського гарнізону (Приморський край, Російська Федерація). Знову приходимо до того, що все те, що тріщить, погано їде та розвалюється в нашій країні, як правило, має стійке коріння з "совка".
Далі цікавіше, з 2006 по 2009 роки Віктор Мікулін обіймав посаду ректора Національної академії Служби безпеки України, але після того, як у 2009 році насмерть збив людину тихенько звільнився собі з військової служби у запас на заслужену пенсію. Солідну кількість нерухомого та рухомого майна, яке Віктор Петрович "наколядував" за час перебування на державних посадах він необачно переписав на свою дружину Марину Михайлівну Мікуліну. Після звільнення зі служби, аби мабуть дещо втішитись знайшов собі молоду дівчину і почав щасливо жити з нею. А Марина Михайлівна залишилась сама самісінька, хоча ні… з купою нерухомого офіційно зареєстрованого на ній майна – як то водиться будинки-квартири в Києві і його околицях та дорогі автівки.
Тепер ми стаємо все ближче до відповіді на наше ключове запитання. Які ж ми маємо вихідні дані – корупційні зв’язки, покинута дружина та нерухоме і рухоме майно на мільйони доларів, яке офіційно зареєстровано на ній… Відповідь очевидна – треба цим усім скористатись, щоб втішити покинуту, сумуючу та страшенно злу на весь світ Марина Михайлівну. Так на жаль і трапилось, що Віктор Мікулін через можливості свого вищезгаданого знайомого Віктора Балоги "як це зараз прийнято" звернувся до відомого всім громадським активістам Татарова в офісі Президента і "звісно не за просто так" пролобіював питання призначення Марини Михайлівни на посаду директора Навчально-наукового інституту державної безпеки Служби безпеки України.
А що ж до реформування Служби безпеки України? Відповідь очевидна та безумовна - призначаючи на такі відповідальні посади повністю некомпетентних осіб на реформі вже зараз, на жаль, можна ставити товсту крапку, адже кого б ми в Службу не набрали, навчати їх вже не буде кому…
