Путін любить символізм: чому наступ РФ можливий наприкінці лютого

Західні союзник України озвучують різні сценарії та ймовірні дати повномасштабного вторгнення РФ. Про це вже було написано не десятки, а сотні аналітичних публікацій, але я все таки хотів би зупинитися на деяких аспектах, про які мало хто згадує.

Про що точно не варто забувати – так це про те, що Путін, як і багато інших диктаторів, вельми любить символізм. Він полюбляє вчиняти певні дії або робити заяви до певних дат, які, на його власну думку, мають якесь «сакральне» значення. От і новий наступ він також може «приурочити» до певної дати чи події. Такими подіями для Путіна є, власне, операція із захоплення Криму, початок «русской вєсни» в східних регіонах України. Це кінець лютого-початок березня. В ці дня, крім того, виповниться 8 років від дня перемоги Революції Гідності – найбільшого жаху для Путіна. Ясно, що для нього перемога Революції діє як червона ганчірка на бугая, і він цілком може наважитися на чергову капость (наприклад, 20 лютого 2020 р. росіяни спробували здійснити прорив, атакувавши одну з позицій ЗСУ на Донбасі). І ще, не забувайте: 20 лютого завершується Зимова Олімпіада. А що відбувалося в дні (на початку чи після завершення) Олімпіад в 2008-у і 2014 роках? Отож. Любить Вова символізм, ой любить. І нам цей фактор точно ігнорувати не треба.

Неофіційні джерела з РФ повідомляють, що росіяни бойові дії воліли б перенести саме на весну. Тепла погода (до +15 градусів) розглядається як оптимальний фон.

Щодо приводів для вторгнення, то РФ знайде їх з надлишком – або про «російськомовне населення» подбає, або «відповість на провокації ЗСУ», або нанесе «необхідний превентивний» удар.

Тим не менше, для нової атаки мають, як то кажуть, «скластися всі зірки». Поки що у Путіна не вистачає однієї «деталі». Якої саме? Путіну потрібен хаос в Україні. Паніка. Протистояння. Розкол суспільства. Коли всі проти всіх. Дезорієнтація суспільства. Дезорганізація органів влади.

Про це вже прямо натякають довколакремлівські експерти.

Так, експерт Російської ради з міжнародних справ (афільоване з Кремлем провладне експертне агентство РФ) Іван Тимофеєв говорить про те, що Москві війна невигідна, але чітко натякає, що в разі настання подій в Україні, подібних до Революції Гідності, військове втручання РФ неминуче:

«Найреалістичніший сценарій на найближчу перспективу — «замотування» колективним Заходом вимог Москви у сфері європейської безпеки у нескінченних консультаціях та погодженнях. Ця тактика спиратиметься на цілком здоровий розрахунок на те, що війна не вигідна Росії. Проблема з цим сценарієм може виникнути у разі, якщо зміниться динаміка політичного процесу. Події 2014 р. стали можливими через те, що сталася раптова криза у зв'язку із внутрішньополітичною ситуацією в Україні. Він змусив гравців приймати швидкі рішення, не зважаючи на втрати. Раціональність 2013 р. повністю знецінилася в умовах зими 2014 р. Щось подібне може статися сьогодні у разі значно інциденту або ланцюжка випадковостей, які поміняють «атрактор» політичного процесу та знецінять раціональність сьогодення».

Отже, росіяни недвозначно дають зрозуміти: їм треба «шабаш націонал-радикалів», делегітимізація чинної влади, політична турбулентність (а краще – піке), щоб або вторгнутися під приводом «захисту співвітчизників» від «фашистів», або ввести війська на вимогу чи Зеленського (якщо раптом той звернеться до Путіна, хоча це сумнівно), чи навіть Януковича (є такий сценарій, якщо ОАСК визнає рішення ВРУ 2014 р. про відсторонення Яника незаконним і всі подальші рішення ВРУ аж до проведення позачергових президентських виборів). Не дивно, що шиту «білими нитками» справу проти 5-го президента України запустили саме зараз. Бо російська агентура в ОП якраз і хотіла спровокувати політичними репресіями внутрішньо українське протистояння. Акурат під 20 лютого 2022 року. Добре, що поки що у Єрмака і ко це не вдалося.

Якщо говорити про напрямок російської атаки, то навряд чи варто говорити про повномасштабне вторгнення й наступ на Київ. Але цілком реальним є прорив з Донбасу (наприклад, в напрямку Маріуполя з метою оточення міста) під виглядом «ДНР\ЛНР». Метою цієї операції є не окупація всієї чи хоча б половини України, а примус офіційного Києва до капітуляції. І тут Москва вже не обмежиться легалізацією ОРДЛО і амністією колаборантів. Тепер Кремль вимагатиме, як мінімум, відмови від курсу на ЄС і НАТО, вимагатиме забути про Крим та змінити мовне законодавство, а також скасувати декомунізацію. Як максимум – вимагатиме доєднатися до одного з геополітичних проектів «під омофором» Кремля (ОДКБ, Митний союз, Союзна держава РФ і Білорус тощо).

До речі, про можливий наступ з Донбасу говорять українські експерти. Так, Дмитро Снєгірьов, керівник ініціативи «Права справа», повідомляє наступне:

«Саме окуповані території використовуватимуться як плацдарм для вторгнення. Про це свідчить низка факторів.

По-перше, створення нових батальйонно-тактичних груп у районі лінії фронту. Це Міусинськ (тимчасово непідконтрольна частина Луганщини – т.зв. «ЛНР»), де, за нашими даними, зосереджено до 70 одиниць важкої бронетехніки та 20 одиниць залпового вогню. До речі, цю інформацію підтверджено СММ ОБСЄ. І район Тернового (т.зв. «ДНР»), куди окупанти зігнали понад 100 одиниць важкої бронетехніки.

 По-друге, про можливість розвитку такого сценарію говорить початок 11 січня штабних навчань на території РФ у безпосередній близькості від кордонів з Україною. Вони проводяться на загальновійськових полігонах у Воронезькій, Білгородській, Брянській і Смоленській областях.

Плюс — з боку РФ почастішали заяви про можливе визнання квазіреспублік. Так, відповідний проєкт до Держдуми мають намір внести комуністи. Розробляється т.зв. «абхазький сценарій», коли під виглядом миротворців буде введено збройні сили РФ, які закріплять нинішню лінію розмежування вже у вигляді своєрідного кордону.

Крім того, з боку заступника голови МЗС РФ Рябкова і не тільки, звучать заяви, що Російська Федерація відповідно до нової військової доктрини може використовувати збройні сили поза своєю територією – для «захисту співвітчизників». А на окупованих територіях Донецької та Луганської областей роздано понад 800 тисяч російських паспортів.

Також звертаю увагу на заяви «ватажка» «ДНР» Дениса Пушиліна про можливе звернення до РФ за допомогою у разі т.зв. « інтервенції з боку ЗСУ». І його ж заява, що «кордон ДНР» буде встановлено у рамках адміністративних кордонів Донецької області. Це також дає привід говорити про можливу ескалацію та певні сценарії РФ».

Насправді, цьому сценарію реально запобігти. Для цього влада повинна припинити переслідувати опонентів, вдатися до дій зі зміцнення обороноздатності країни, позбудеться агентів впливу РФ (привіт Єрмаку, Татарову, Демченку) і координувати свої зусилля з всіма проукраїнськими силами. А ми, громадськість, Рух опору капітуляції та наші партнери, а також діаспора, пропонуємо 22 січня, в День Соборності, не словом, а ділом продемонструвати всім, для кого Україна – не порожній звук, готовність до єднання в світлі російської загрози.

СкажиУкраїні_ТАК/SayYEStoUkraine