Про трагедію в Дніпрі

Що могло статися у голові і серці 20ти річного солдата строкової служби Нацгвардії Артемія Рябчука з Ізмаїла всього після 3 місяців служби у моєму рідному Дніпрі, щоб він вчинив вночі такий особливо тяжкий злочин? Добре, що поліцейські його озброєного оперативно затримали гарячим слідом.

Велика кількість жертв - п’ятеро загиблих і п’ятеро поранених пов’язана із тим, що злочин був спонтанним, зловмисник стріляв неочікувано у караульному приміщенні, кімнаті для зберігання зброї і для відпочинку комендатури охорони машинобудівного заводу "Південмаш", де у той час перебувало загалом 22 військовослужбовці. Серед загиблих - молодший офіцер начальник караулу і його помічник.

Добре знаю це підприємство і цей район у місті. Південмаш завжди посилено охороняли найгвардійці як стратегічне підприємство. Це могла бути помста за нестатутні взаємини чи спалах ненависті через проблеми у родині, раптовий напад агресії чи щось інше. Слідство має детально розібратися у причинах. На жаль, у військових колективах, де є доступ до зброї, таке бува трапляється. Але останнім часом, не пригадаю, щоб і на фронті, у тилу солдати вбивали своїх так масово.

Звісно, наш російський ворог і його пропагандисти будуть максимально використовувати цю трагедію, просуваючи у наше медіаполе і за кордон наратив про низький морально-психологічний стан військовослужбовців НГУ. Це неправда. Важливо йому не підігравати у роздмухуванні істерії, натомість спокійно, аргументовано апелювати. У тій самій РФ такі і більші трагедії трапляються набагато частіше. Бувають такі випадки і у провідних арміях краін НАТО. Щире співчуття рідним загиблих.