Основні завдання перед українською сферою ІТ

Здавалося б, рано дивитися у майбутнє. Українці (й ІТ-сектор зокрема) наприкінці січня-на початку лютого тільки починають "відходити" від довгого "потяга" свят та навколосвяткого розслабленого стану. Скориставшись таким, спробував уточнити в колег, яке майбутнє вони бачать у нашої сфери, разом обговорили галузь ІТ в Україні. Інколи прогнози були невтішними, інколи – дуже навіть веселковими… Одразу скажу: спробую не втомлювати читачів цифрами, думаю, охочі й так можуть побачити їх у інтернеті. Давайте пройдемося трендами. Отож, ІТ України зразка 2022 року.

1. Повна цифровізація країни – почати й закінчити.

Навіть попри те, що "Дія" в рейтингах додатків в Україні займає перші місця, думаю, є ще куди рухатися. Чому? Якщо вийти із бульбашки своєї роботи, то бачимо людей, українців, яких діджиталізація торкнулася ледь-ледь. Коли настане світле майбутнє? Дам три чіткі ознаки:

• Якщо зникнуть черги в банках, де стоять люди похилого віку, а самі вони платитимуть "комуналку" через інтернет. Чесно кажучи, це буде таке полегшення для цих людей (звісно, окрім тих, які шукають у чергах більше спілкування).
• У випадку, коли кожна медсестра в амбулаторії матиме необхідне обладнання і зможе без проблем користуватися бодай системою e-Health. Не кажу вже про ведення безпаперової діяльності чи такий хід, як ефективна комунікація у соцмережах із боку знову ж таки цієї уявної медсестри Галини Василівни.
• Коли майже зовсім зникнуть люди, які перепитують дорогу на перехрестях, адже і водії освоять технології на основі GPS, і покриття в Україні дозволятиме такими додатками користуватися. Звичайно, часто-густо стають питати дороги, бо хочуть поговорити із такими ж як і вони. Ну і як же ж без нашого "язик до Києва доведе"?)))

1. Упорядкування сфери ІТ: звід правил

За роки, що галузь ІТ існує в нашій країні, утворився сам по собі цілий кодекс правил, не усі вони прописані в законах. Але все ж, думаю, варто ретельніше передивися усі нормативні акти, які регулюють будь-які правостосунки у сфері. Чимало із тих норм та законів писані ще у сімдесяті роки, за часів СРСР і УРСР (небагато ІТівців пригадають, що це таке, ще менше жили в той час). Погодьтеся, за півстоліття чимало води збігло, зміни колосальні…

1. Попит на додатки і не тільки: український вимір.

Бачу (і зі мною згідні чимало колег) ринок додатків для українців, українських компаній, який "назріває". Пандемія, попри оптимістичні заяви, у 2022-му мабуть не закінчиться. Чекаємо нових карантинів, сидячи на старих))) Тому цифровізація малого бізнесу, узручнення послуг, які "ходять" в Україні, мабуть на часі. Досвід і сусідніх країн, і більш розвинених, де чи не кожна крамниця на розі має свій app, нам у поміч.

Ще один підвид цього бізнесу – громадський сектор, і його потреби зараз фактично не враховані. Все-таки наразі він користується готовими продуктами ІТ (як-от месенджерами соціальних мереж). Чи відповідають вони вимогам, які ставлять перед собою громадські активісти? Мабуть, не завжди… Тому очікувано було би дивитися і в цей бік. Адже громадська сфера у нас розвивається активно, і, думаю, потребуватиме більше специфічних розробок. Знову ж таки, це може стати викликом і цікавим завданням для української сфери ІТ.

1. Більше ІТ-вців: хороших і різних

Думаю, 2022-й – рік точки біфуркації для професії. Що саме хочуть люди, які тут працюють? Які вимоги перед ними виникають? Як відбувається робота у компаніях – і компаній між собою? Назріває час, коли ці запитання потребують не тільки комунікаційної, але й філософської відповіді… Адже нам, у нашій бульбашці, здається, що всі уже звикли до ІТвців, що це професія не нова. Для суспільства ми ще плем’я молоде)))

Ну і старі-добрі теми: підготовка кадрів. Фахівців в українській сфері ІТ, і це не секрет, не вистачає. Тим часом і компанії, й ринок потребують все більшого обсягу кадрів. Також не таємниця, що наші ІТ-кадри "вимиває" міграція: десь умови, звичайно ж, є і будуть кращими. Так що ми, Україна, тут втрачаємо. І чи будемо далі так робити? Власне, вважаю, роль компаній та й самого ІТ-середовища і полягатиме в 2022-му, аби дати відповідь на це запитання також.

1. Безпековий вимір: якщо завтра війна…

Чесно, не хотів про це писати… Та все ж у розмовах і всередині нашого ІТ-середовища (як, зрештою, і всього суспільства, частиною якого ми є) проскакує тривога і запитання: "Що буде завтра?".

Знову ж таки, є інший вимір – кібербезпека, нові проекти для захисту країни, над якими, думаю, цьогоріч буде більше роботи. Тобто як: на місці держави прогнозував би, звісно, певні рухи в цьому напрямку – і власне цьогоріч як ніколи можна іти далі (звісно, це не означає, що нічого не робиться з боку органів влади). Для прикладу, закритий і повністю безпечний месенджер для наших військових, про який вже йде мова. Та й інші проекти, де ІТ-сфера України може допомогти українцям у сфері безпеки.

Ось такі кілька думок)) Дивлюся на майбутнє-2022 щодо української сфери ІТ зі стриманим оптимізмом. Наразі)) А наприкінці року спробую проаналізувати, що вийшло – і чого не сталося та чому – із моїх прогнозів.