Реквієм по "Мінську"

Нам потрібно виключити з порядку денного перемовин Мінські домовленості, тому що вони вже втратили свою чинність через неодноразове порушення їх Росією, особливо коли вони видали більше 1 мільйона російських паспортів жителям ОРДЛО.

Логічно вести перемовини в Нормандському форматі, він більш перспективний.

Чим більше учасників та свідків перемовин, тим якісніше буде результат.

Але я особисто не вірю в повернення наших територій при владі Путіна, тому що він не прагне вирішення конфлікту. І краще за все свідчить його безглузді та завідома неможливі умови, які він ставить в ультимативній формі перед блоком НАТО.

Скоріш за все ми повернемо Крим і ОРДЛО за іншої влади Росії, демократичної і притомної. Яка покладе кінець тиранії та агресії, щодо свого народу та держав усього світу. Карфаген має пасти. В це я вірю.

І нам потрібно виходити з цієї стратегії. Дещо тривалішої, але такої, яка збереже державу від занепада та постійного приниження. Розвивати та укріплювати державу, посилювати  обороноздатність та економіку і тут, як сказав Арсен Аваков в інтерв'ю Наталії Влащенко, треба нашим західним партнерам впровадити певний "План Маршала". Надати Україні потужну фінансову підтримку від усіх партнерів. Допомогти Україні підняти економіку та обороноздатність. Це було би справедливо та мудро.

Зробити з України щит, який надійно буде захищати Европу від російської агресії.

З іншого боку усім країнам колективного Західу потрібно розробити за запровадити певні заходи енергетичної безпеки, знайти альтернативні канали постачання газу в Европу, щоб убезпечити себе від інструменту шантажу Росії через постачання газу.

З Путіним неможливо вести продуктивний діалог.

Не можливо домовитись з тигром, який хоче тебе з'їсти.

Якщо хтось розраховує, що домовляючись з Путіним про здачу наших територій в обмін на якісь папери про подальший мир, помиляються, як свого часу помилявся Чемберлен, коли повірив тирану Гітлеру, що він зупиниться на здачі частини Чехословаччини. У Гітлера, як і у Путіна, більші плани і вони не тільки на Україну, а і на усю Європу.

Це не виключає те, що все ж таки потрібно постійно вести діалог та використовувати будь-які майданчики для перемовин, але в яких будуть обов'язково присутні наші західні партнери і відсутні найманці Кремля. З терористами ми можемо говорити тільки в двух форматах - або кулеметами або з ними буде говорити українське правосуддя, можливо ще Гаага.

Сьогодні визначний момент, виклик, іспит, який ми маємо пройти гідно, відповідаючи на погрози Путіна, єдністю, не похитністю духа та прагненням до відстоювання своїх територій, які окупувала шайка бандитів.

Потрібно зрозуміти усьому світу, а особливо росіянам - Україна не прагне війни з Росією, ми прагнемо миру.

Це не ми захопили територію Росії, а Путін окупував український Крим та частини східних областей, прикриваючись внутрішнім конфліктом та загрозою безпеці Росії.

Помиляється той, хтось думає, що українська армія не здатна звільнити Донецьк та Луганськ через страх перед нападом Росії. Ми не звільняємо наші території, тому що там живуть українські громадяни, які стали заручниками Кремля і ми не хочемо ставити під загрозу їх життя та здоров'я.

Ми прагнемо в мирний спосіб вирішити цю проблему і розуміємо, що такого прагнення немає у влади Путіна.

Тому, дорогі мої співвітчизники, у нас один шлях - зміцнювати Збройні сили та спецслужби, налагоджувати стосунки з нашими друзями, підвищувати рівень життя наших громадян, щоб вони хотіли захищати державу, боронитися та чекати, коли закінчиться варварська влада тирана Путіна, який сьогодні на шляху демократичного світу сіє темні зерна ненависті та агресії.

Якщо сьогодні нам випала доля, висока честь бути на передовій захисту всієї цивілізації, то ми повинні з честю та з повною відповідальністю пройти цей історичний іспит.

Треба боронитися.