«Іхтамнєт»: три історії невоєнного впливу Кремля на незалежні країни

«Нас там нема!», «Це не ми», - скільки разів ми чули ці фрази з боку російських політиків та дипломатів. Коли ті намагалися приховати чи виправдати агресію Кремля. Проте цю стратегію впливу особливо полюбляють в Москві, адже без воєнного компонента вдається досягнути значних деструктивних результатів. А головне – за це нема ні санкцій, ні жодних суттєвих покарань взагалі. Бо «іхтамнєт»…

Бронзова ніч для Естонії

Пам'ятник радянським солдатам, які полягли у Другій світовій війні, стояв у центрі Таллінна з 1947 року по 2007 рік. Він отримав неофіційну назву «Бронзовий солдат» за колір фарбування. Після того, як Естонія вийшла зі складу СРСР, навколо монумента почали ламатися списи: заговорили про те, що це символ «окупаційної влади» і в центрі столиці йому не місце. Противники пам'ятника влаштовували мітинги, обмазували монумент фарбою, покладали вінки з колючого дроту, навіть погрожували його підірвати.

Тож, щоб заспокоїти місцеве населення і довершити започатковану в країні декомунізацію, естонський кабмін ухвалив рішення перенести «Бронзового солдата» на військовий цвинтар на околиці міста. Але тихо і мирно це зробити не вдалося.

Завадили російські шовіністи з організації «Нічна варта», які закликали захистити меморіал. З усієї Балтії і з-за парєбріка до Таллінна почали звозити людей. Серед них чимало спортивної статури з військовою виправкою. Так, що естонські силовики заговорили про спецоперацію Москви з втручання в іншу державу. Проте завадити цьому не змогли. Тож, щойно розпочалися розкопки молодики, яких згодом називатимуть тітушками, атакували огорожу поліцейського спецназу навколо солдата. Їх відкинули за допомогою палиць та сльозогінного газу. У відповідь в копів полетіло каміння, пластикові пляшки та яйця. А згодом – світлошумові гранати і гумові кулі.

«Кривавий розгін мирного мітингу» активно транслювали всі російські пропагандистські телеканали. А Путін особисто пообіцяв, що не залишить марно цей прояв «фашизму».

Довго чекати не довелося. У відповідь Росія здійснила спецоперацію «Шторм», яка полягала у масових кібератаках на країну.

Хакери вивели з ладу сайти парламенту Естонії, міністерств, банківських установ, засобів масової інформації, патріотичних партій та організацій, ще низки ресурсів. Нічого не нагадує? Оскільки вже на той час Естонія була самою технологічною та комп’ютеризованою країною у Європі, втрати були відчутними. 90% банківських транзакцій в Естонії зазнали проблем або не були завершені в нормальному режимі. Люди втратили значні гроші. На кілька тижні заблокували важливі державні онлайн-сервіси.

На думку фахівців, кібератака на Естонію була найбільш успішною і масштабною спецоперацією подібного типу. Росія звісно заперечила свою участь, а за кілька місяців депутат Держдуми Росії Сергій Марков і яскравий провідник русского міра визнав, що напад здійснили наймані ним люди з Москви і Придністров’я.

Естонія в підсумку провела радикальне посилення Інтернет-безпеки. А Маркова і кількох росіян ще оголосили персонами нон-грата.

Митний союз: не хочеш - змусимо

За три роки від тих подій «око кремлівського Саурона» впало на Білорусь. Влітку 2010 року у Мінську приземлився урядовий літак з Москви. Поважні дядьки в італійських костюмах привезли на підпис Лукашенку валізу паперів з умовами приєднання Білорусі до Митного союзу з Росією і Казахстану від 1 липня 2010 року. Білоруський диктатор вивчив документи, але у візі відмовив. Бо в договорі не передбачили торгівельних пільг для тракторів і комбайнів МТЗ, мотоциклів «Мінськ» і велосипедів «Аіст», молокопродуктів та цукерок, деревини і, звісно, ж бульби. Кацапські бояри повернулися до Кремля ні з чим. А хитрий вусань у вишиванці приготувався до нового раунду торгів. Але його не було…

Кремль відповів на фактичне неприєднання Мінську нелінійно, але дуже традиційно. Перекрив транзит газу до Білорусі, а через них і в Європу. При цьому Лукашенку виставили вимогу в короткі терміни розрахуватися з боргом за транзит у розмірі 200 мільйонів доларів.

Удару у спину від «старшого брата» Лука не очікував. Він почав, мов риба, хапати ротом повітря і закликати Москву до бартеру: ви нам газ, а ми вам – макулатуру, хліб і масло. Це лише їх посмішило. А президент Мєдвєдєв заявив, що «Газпром» просто не може брати нічого іншого – ані пироги, ані масло, ані сир, ані млинці, окрім доларів.

Своєю чергою такі слова російського товариша Лука сприйняв як образу всього білоруського народу. «Це вже не суперечка господарюючих суб`єктів. Вибачте, коли нас починають принижувати чи то котлетами, чи то ковбасою, маслом і млинцями, - ми це сприймаємо як образу білоруського народу», - заявив мінський диктатор.

Але з перекритою трубою довго надувати щоки не довелося. Зліва тиснула Європа, яка вимагала у Білорусі виконати обов’язки щодо поставки газу. А справа боляче штрикала Росія. Під цим економічним тиском Білорусь здалася: вступила в Митний союз на вигідних умовах для Росії, ще й заплатила їй 200 млрд доларів боргу.


В наслідок вдалої спецоперації економіка білорусі вже понад 10 років лишається під тотальним контролем Кремля. Мінськ повністю зорієнтований на команди з Москви. А від недавно ще й новий імовірний фронт для України, через розміщення російській військових на прикордонних районах Білорусі. 

 
Чорні справи на Чорній горі

Чергова гучна історія сталася у Чорногорії 2016-го року. Саме тоді, коли країна подала заявку на Євроінтеграцію та мала б вступати в НАТО. А паралельно з цим ще й мали відбутися вибори до скупщини - тутешнього парламенту. Втім, у групи озброєних націоналістів з Росії, Сербії і Чорногорії, як і самого Кремля, були інші плани. Росія віддавна спонсорувала лівацькі, радикальні і проросійські сили в Чорногорії, тримаючи цю країну в своїй орбіті, як кремлівського троянського коня посеред Європи. У Москві дуже не хотіли втратити цей статус кво.

Тому 16 жовтня 2016 року, у день виборів до Скупщини запланували вчинити державний переворот. Російська боївка з громадян Сербії та Чорногорії, і спецури з Росії мала на меті відсторонення від влади прем'єр-міністра країни Міло Джукановича й організації масових безладів від імені опозиції.

За даними розслідування спецслужб одразу кількох країн та Європолу, в перевороті повинні були брати участь до 500 людей, розділені на три групи. Перша команда бойовиків мала проникнути до парламенту, інша — змішатися з натовпом протестувальників проти результатів виборів прихильників опозиції, а третя — блокувати поліцію. У призначений час друга група повинна була почати заворушення в натовпі, перша — відкрити по людях вогонь, а третя — застрелити прем'єр-міністра Чорногорії Міло Джукановича.

Коли б масові сутички дійшли до кульмінації, влада б запросила допомоги миротворців-посередників. Ними, по старій югославській дружбі, мали б стати московити. Які в такий спосіб легалізували б тут свою присутність. Відчуваєте Казахський сценарій?

Було доведено, що керманичем спецоперації виступав офіцер ГРУ Едуард Шішмаков, через якого бойовики отримали візи, 125 тисяч євро, документи, форму і зброю. А ще раніше цього агента депортували поляки, запідозривши у контррозвідувальній роботі.

2019 року високий суд у Чорногорії засудив на тривалі строки 14 осіб у справі про спробу держперевороту. Серед засуджених – двоє лідерів проросійської опозиційної партії Чорногорії Мандич і Кнежевич, колишній генерал сербської поліції Дікіч, низка найманців. А от росіянам дісталися заочні терміни і міжнародний розшук.

Спроби зірвати вступ країни в НАТО провалився. 
 

Чи є загроза Україні?

Як видно, всі ці сценарії російського невоєнного втручання в інші країни дуже подібні, і час-від-часу повторюються лише зі зміною геополітичного напрямку. Це не пряма воєнна агресія, але так само грубі силові методи поєднані з гібридними технологіями. На жаль, саме таких кремлівських паттернів має остерігатися Україна зараз. Тим більше коли інформацію про провокації підтверджує наша розвідка, як і розвідструктури Державного департаменту США. Росія залюбки використає внутрішній саботаж, дестабілізацію і варіанти дій під чужим прапором. Додайте до цього дезінформацію і брехню про Україну. От і вийде – коктейль Путіна, який збираються жбурнути в Україну. Маємо бути готові швидко погасити його!