Генсеки та мангусти

До речі, у РФ з'явилася нова цікава проблема.

Це апарат ООН.

Зазвичай будь-яка міжнародна організація не є саме тим, чим здається на перший погляд. Та звісно вона не є тим, що про неї написане у підручнику, особливо пострадянському. Це починаєш розуміти лише зсередини. Як то кажуть - працівники м'ясокомбінату не їдять свою ковбасу.

У нашому суспільстві до бюрократії ООН подвійне ставлення - чи то ідеалізація (мають прийти та усіх врятувати й раздати морозиво) чи то зневага (вони нічого не вирішують та сидять на башті зі слонової кістки).

Насправді ООН це надскладний бюрократичний механізм з тисячою завдань та з величезною кількістю скелетів у шафі. Якій водночас є ефективним - наскільки узагалі може бути ефективною створена людьми різних культур спільна система.

Простий приклад. Тут пан Хавронюк Микола підняв вже оголошене нашими дипломатами питання - чому досі у Статуті ООН згадане СРСР а не РФ, та пропонував щось змінити у документах. Та насправді нічого змінювати не потрібно, Генеральному секретареві ООН достатньо послатися на статтю 23 Статуту та попросити підлеглих вивести сторонніх осіб, які щось віщають від держави, яка не є членом ООН, із залу Ради Безпеки. Та надалі пускати їх в будівлю ООН лише як відвідувачів. На платну екскурсію.

Чому це ніхто не робив з 1991 року та не зробить і завтра (за післязавтра не впевнений)? А тому що.

Просто тому що, і якщо хочете знати то йдіть собі у женевську кав'ярню біля пам'ятки двом оголеним ЛГБТ, замовте каву за сорок франків, розслабтеся та послухайте бесіди, що лунають. Не задавайте странних питань.

Загалом Генсек ООН це людина якій не позаздриш та після вбивства пана Даґа Гаммаршельда у сельві Конго вони, м'яко кажучи ведуть себе максимально збалансоване. І це нормально та вірно - усім 200 державам, включаючи групу "відморожених" не вгодиш. І слід бути толерантним. Як та кав'ярня.

Та ось наразі Генсек ООН Антоніу Гутіеріш зробив дві сильні для його посади заяви.

По-перше він прямо відмовився, на запити російських "журналістів", кваліфікувати процеси на Сході України як "геноцид". Звісно така кваліфікація від російської пропаганди є шизофренією, але Генсек теоретично міг би у стандартній формі відповісти на провокаційне питання абстрактно. Але ніт, він саме кваліфікував ситуацію і нагадав справжнє визначення геноциду.

Друга заява також була прямолінійною, адже Генсек ООН не просто заявив що війська РФ на Сході України не можуть бути "миротворцями" але й додав, що "коли одна армія країни входить на територію іншої країни без узгодження останньої, то вони не є незалежними миротворцями, вони взагалі не є миротворцями". Ким вони є - Генсек не додав, але для його посади і вищенаведене є епітафією певним речам.

Я не великий знавець поточних інтриг у нью-йоркських висотках та у коридорах женевського палацу, який ООН у 1946 "позичила" у Ліги Націй.

Але зроблю гіпотезу що сміливий наразі голос зазвичай мовчазних високоповажних клерків ООН зумовлений двома факторами. По-перше Росія слабшає в ООН і ось ця піднята Україною через 30 років дискусія про спадщину СРСР, як би наївною вона не вбачалася спочатку, робить російське питання схожим на традиційний женевський м'який сир. Не дуже смачний, солонуватий та вкрай вонючий. Який гості столиці шпигунів та валютних перекладачок стараються оминати у нарізках на фуршетах.

Бо "Статут ООН - це не меню à la carte", заявив сьогодні той самий Генсек ООН Антоніу Гутерріш щодо тієї самої РФ.

По-друге, і це ще важливіше, у нинішній спровокованій РФ кризі її дипломати в ООН активно проводили політику недоцільності залучення саме ООН до "вирішення" нинішньої штучної ескалації на Сході України. Це стало їх очевидною помилкою.

ООН дуже, дуже, дуже не любить коли їй системно розповідають, що у ООН нема якихось повноважень чи мандату чи завдань.

Бо ООН має усі ті повноваження, мандат та завдання які вона має. Та і ще декілька. Чому? А тому що. Замовте ще кави за сорок франків і ще раз подумайте над заданим питанням. І більше його не задавайте.

Це все не намагання шукати "бліх" на шкурі старого мангуста. Воно наразі важливе не менше ніж калькуляція залпу "Калібрів". Адже для РФ роль в ООН є головним залишком імперської величі, не рахуючи ядерну зброю.

І тепер у цій ролі хтось починає грати іншу партію.

Й мангусту варто шукати контакти доброго таксидерміста.

В ООН для такого як раз є власний музей.