Або ми їб#шимось до останнього, або нас не стане

Командир відпустив попрощатися з побратимом...

Михайло Приступа (Тягач). Воювали разом в Широкиному у 2015-2016, потім служили у 503-му. Був одним з найкращих воїнів, кого я знала, природженим воїном.

Зріст більше двох метрів, в обличчі щось одночасно від вікінга і самурая. Майже завжди серйозний, він і жартував з незворушним виразом обличчя.

- Ми добре відпрацювали, а потім пішла отвєтка, і ми втекли у підвал.

- Ви не втекли, не кажіть про себе так. Ви ніколи не тікаєте. Вам просто захотілося покурити, і ви спустилися в підвал за цигарками.

Кулеметник, розвідник з величезним бойовим досвідом. Між службою в ДУК ПС/УДА і морською піхотою в нього була тилова перерва, він десь працював, робив якісь футболки в "язичницькому" стилі, які залюбки носили його побратими - але в мирному житті не прижився і зрештою підписав контракт. Вже морпіхом відбув кілька ротацій на передку. Отримав заслужений орден "За мужність".

- Ми прийшли на війну не вмирати, а вбивати. Самі теж можемо загинути, але це МОЖЕ статися, а ворогів ми надвохсотили ВЖЕ.

Був дуже скромним - не приховуючи імені й обличчя, принципово не хотів давати інтерв'ю і зніматися на відео - бо це "піар", яким, в уявленні Тягача, займаються тільки негідні люди. Мої пояснення, що негідні залізли туди, де відмовились бути гідні, схоже, не сприймав.

Загинув Тягач в Ірпені, коли з кількома побратимами не давав ворогам відрізати місто.

Практично всі, хто прийшли попрощатися, на війні з 2014-го. Хлопці зривали з липучок шеврони і клали в труну. Казали по кілька слів - коротко і по ділу. Найкраще сказав побратим, який був з Тягачем в його останньому бою: "Або ми ї*шимось до останнього, або нас не стане".