Контратаки не будуть "за одну ніч"
Це буде не популярний пост. Але я не можу його не написати.
Вчора почитала, що ми "вже практично виграли війну", бодай локальну в районі Ірпеня, Бучі, Гостемелю…
Думаю, війни виграють не шапкозакидальством, а вмінням тверезо оцінювати ситуацію і діяти продумано.
Вчора наша арта добре відпрацювала під Києвом і накрила "командний пункт" ворога в районі Михайлівки-Рубежівки. Але це не вплинуло на диспозицію ворога.
Ворог не просто бездумно бродить нашими містами і селами. В Ірпені рашисти в парках закопують танки, в усьому регіоні по своєму периметру мінують територію… І налагоджують поставки продовольства і пального з боку Чорнобилю.
Вони змінили тактику. Вони теж вчаться воювати і зберігають понад 100тисячний контингент в Україні.
Вже не їздять великими колонами, коли можна було їм одним ударом нанести значні втрати. Роззосереджуються по житловим кварталам. Тримають місцеве населення заручниками, і це ускладнює воєнні операції.
До чого це все? Ми маємо налаштуватися на те, що увійшли в довгу позиційну війну. Це багатьом не подобається.
Контратаки не будуть "за одну ніч". Будуть ще довгі зачистки, з великими втратами. Бо щоб знешкодити окопану бронетехніку, треба як мінімум до неї підійти…
І ось цю роботу вже буде робити територіальна оборона, якій потрібні навчені люди. Вони мають проходити вишколи зараз, а не сидіти десь по селам, очікуючи на перемогу.
Така війна вимагає повної мобілізації суспільства за принципом: все для фронту, все для перемоги. Весь тил і вся економіка має працювати на війська. Ключове - працювати, а не пересидіти і перечекати.
Якщо цього бажання і усвідомлення не буде в мільйонів - повертатися, працювати, воювати, то треба молитися на дипломатію та мирний договір.
Я не хочу нікого "приземляти", я хочу, аби ми зберегли тверезу голову і мобілізувалися. Без цього не буває перемог.
Пишу це в Києві, де знаходжуся всі ці дні війни. В майже пустому Києві, де лише кілька днів тому почали пекти свіжий Український хліб... Щодня тут з хлопцями, які на евакуації і на рубежах. Щодня під вибухами і сиренами. І тут ледь не щодня втрати… В нашому батальйоні вже 5 двохсотих… І це велике горе.
Героям Слава!
Стаціонарний танк який не може крутити баштою (і, певно, і міняти кут нахилу ствола) досить безтолкова річ. А при температурах нижче нуля в такому "дзоті" буде особливо прикольно. Так що хай вкопують, хоч погріються, перед тим як замерзнути нахрін.
Зі скепсисом сприймав теорії,що південь (коридор на Крим) здали без бою за домовленостями Єрмака.
Тепер сумніваюсь ...
Нас зливають!
Україна загине!
Більше пафосу!
Більше трагедії!
І просто іди *****!
Для них людина це груз 200.
Груз, ви розумієте?
А для Вас, Вiкторiя Сюмар?
Пропоную всіх військових позвільнять, щоб вони не ганьбили ваше почуття прекрасного.
І в пості автора слова "груз" немає, а для вас, Свєтлана?