Переговори, як ІПСО

Незручно якось таке говорити, але проблема відмови від НАТО, й навіть "підвішення" статусу Криму й ОРДЛО, сьогодні видається не на часі.

Так, не йти на поступки по тому ж НАТО є щонайменше одна вагома причина: будь-який психіатр вам скаже, що не можна виправдовувати дії маніяка в його (маніяка) очах.

Але до того ще трохи довго, ось у чому річ. Натомість вже зараз в міноборони рф заявили таке: "Принято решение кардинально, в разы сократить военную активность на киевском и черниговском направлении. Исходим из того, что в Киеве будут приняты соответствующие основные решения и должны быть созданы условия для дальнейшей нормальной работы".

Тобто вони хочуть і далі нищити Південь і Схід. Ну, для нормальной работи. А ще для них дуже важливо, щоб українці, не дай боже, не зраділи, що окупанти видихаються (хоча це так і є). Тому - лише "на двох напрямках". І, цілком імовірно, тому ж - ось вам тема НАТО й територій, займіться улюбленим національним спортом взаємопоборювання... А росія поки підтягне резерви й перегрупує війська.

І отут страшенно важливо не те, що скажуть наші переговірники - а як у найближчі дні діятимуть наші військові.

А вже з того буде ясно і щодо перспектив - про НАТО, про статус Криму і ОРДЛО, практично про все.

Бо поки що, на 99 % упевнений, росіяни цими речами елементарно відволікають. І наших переговірників, і нас із вами, і світ (чи відстежили ви, що на хвилі очікувань від переговорів рубль уперше піднявся до рівня 28 лютого?).

А насправді вони - як мінімум поки не зрівняють із землею Маріуполь - ніяких переговорів усерйоз не вестимуть.

І, ймовірно, наша сторона це розуміє. Тож насправді все ще попереду.