Озвучені переговорниками пропозиції не реальні для імплементації
Не буду коментувати результат перемовин, чи публічно заявлену запитну позицію Української сторони.
Скажу коротко: вважаю, що все це не реально для імплементації, зі всіма витікаючими наслідками…
В мене тільки є кілька "технічних" питань:
1. Яким є офіційний склад делегації України? Яким документом він затверджений?
2. В якому статусі є делегати, які не займають офіційних посад? Чи оформлені належним чином допуск і доступ до закритої інформації?
3. Чи підписані Директиви на переговори?
4. Хто є керівником делегації: Міністр оборони України чи глава однієї з парламентських фракцій?
5. Яку роль в переговорах мають діючі дипломати і МЗС загалом?
6. Чому в переговорах не беруть участь профільні заступники Глави Офісу Президента України, зокрема його дипломатичні радники?
7. Який склад групи юридичних радників, керівника якої представили нам вже після переданого проекту міжнародного договору?
8. Чому переговорну позицію та результат переговорів озвучують кілька учасників (і навіть не учасників).
9. Чому публічно озвучується дозована і суперечлива інформація про пропозиції Української сторони?
10. Коли буде представлено Парламенту України проект міжнародного договору?
А так да - говорити зараз ні про зраду, ні про перемогу немає ніякого сенсу…
Лучше бы они и дальше баловались исключительно на сцене игрой на рояле.
2. В якому статусі є делегати, які не займають офіційних посад? Чи оформлені належним чином допуск і доступ до закритої інформації?
3. Чи підписані Директиви на переговори?". - Можливо якраз в цьому є фокус. В разі негативної реакції суспільства - влада скаже - що це все було неофіційно і не має жодних юридичних наслідків.
и почему дальше будут в основном Орбаны
здається вибір очевидний
Що можна чекати від призначених олігархами і підтриманими "по пріколу" президентів, парламенських фракцій, урядовців.
Дякувати Богу ЗСУ отримало можливість останніх 7 років бути під впливом і провести суттєві реформи з представниками армій НАТО і Україна сьогодні є завдячуючи цьому б'є ворога навіть більш ефективно, аніж передбачувалося на передодні війни. Навіть з тим мізером ******** озброєнь яке має.
Поставте будь-яке з цих питань Зеленському, як буде нагода. А також велике прохання -- раптом перетнетеся з ним десь у прямому етері, поставте йому, будь-ласка, кілька питань з права -- тих, що в університеті вивчають. Хай Україна побачить, який дипломований юрист "конструює" зараз "нову систему безпеки України", як він сам виражається.
А до Вас прийміть слова поваги!
Пану Валерію - шана і подяка!
ПОРУШИТИ КОНСТИТУЦІЮ УКРАЇНИ.
Ці державні службовці ПРОПОНУЮТЬ ПОРУШИТИ ТЕРИТОРІАЛЬНУ ЦІЛІСНІСТЬ України.
(Вони пропонують відмовитись від Криму, Донецька, Луганська.)
Ці державні службовці ПРОПОНУЮТЬ ПОРУШИТИ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ України.
Ці державні службовці ПРОПОНУЮТЬ ПОРУШИТИ СУВЕРЕНІТЕТ України.
Ці державні службовці ПРОПОНУЮТЬ ЗРУЙНУВАТИ БЕЗПЕКУ України.
(Вони пропонують заборонити Україні розробляти, виготовляти і використовувати найбільш ефективні види зброї, в т.ч. для потреб оборони. А замість того, щоб Україна САМОСТІЙНО ГАРАНТУВАЛА СВОЮ БЕЗПЕКУ, вони пропонують перекласти цю найважливішу функцію держави на якісь зовнішні сили - на інші держави, які, як довела практика, не будуть це виконувати.)
З.І.
А Валерій Чалий відчував, що мусить дистанціюватися від свого однофамільця. Бо той надто токсичний. Тому і промовчати не міг. Вирішив зробити акцент на формальній стороні.
Хоч пункти 3, 9, 10 варті серйознішої уваги.
Але фразою "А так да - говорити зараз ні про зраду, ні про перемогу немає ніякого сенсу… " дипломатично уникнув необхідності займати чіткішу позицію.
САМОСТІЙНІСТЬ України - це коли ми не чекаємо, що Путін чи Росія виведуть свої війська з наших територій, а самі прибираємо ці війська з цих територій.
Це коли ми не тільки будуємо асфальт під час війни, а САМІ будуємо СВОЇ ракети і СВОЇ власні літаки, САМІ виготовляємо інші **********, будуємо свої Збройні Сили. І розраховуємо не на те, що хтось замість нас вчасно проведе евакуацію цивільного населення із зони бойових дій, хтось замість нас "закриє наше небо", "гарантує нам безпеку" і звільнить наші території від ворожих "іноземних військ", а коли ми САМІ можемо це зробити і робимо в разі потреби.
САМІ СВОЇМИ ЗНАННЯМИ (ТЕХНОЛОГІЯМИ), РОЗУМ, СИЛАМИ І ЗАСОБАМИ (РЕСУРСАМИ).
Є правильний Чалий і є чалий.
https://www.facebook.com/groups/223273207877950/user/1217668243/?__cft__[0]=AZWZrXJ523427IaTu98ydSCTJB7askmD1iasgd6-ODND3FLcy30gcQv9aXzgNGD7jymI0AGH4gmkL3bmSlu-yhJDIxjjKr6_M5HjdeoRir4PNoOlEllqD2Drw56CMcc4PgfHQOt0dXD8UwUhHKjLek8Njb3xysol1_uD7YNi0xilDJpHUY8Ua8fd0NP6Ss9Rolgw7WsJzoJy7Jw5eE_BhFqq&__tn__=-]K-y-R Volodymyr Viatrovych
Для розуміння провалу перемовин
Я не буду вживати слів «зрада», «капітуляція», лиш поясню те, що почув нині від наших переговорників. Висновки за вами.
Отже, українська делегація пропонує, щоб Зеленський і Путін на зустрічі погодили, а потім кілька держав, серед яких Росія і Китай, підписали разом з Україною багатосторонню міжнародну угоду.
Її суть - Україна ніколи не вступатиме до НАТО чи інших військових блоків і проголошує постійний нейтралітет. Гарантами її безпеки виступають вже згадані Росія (!) та інші країни, які погодяться (анонсований список країн ********* на думку, що хтось навмання тицяв пальцем у географічну мапу).
Україна навіть військові навчання з іншими державами без згоди всіх цих «гарантів» провести не зможе, не кажучи вже про тісніше воєнне співробітництво.
Більше того, Україна пропонує в цьому багатосторонньому міжнародному договорі зафіксувати різні позиції України і Росії щодо статусу Криму і зобов'язатися 15 років не застосовувати силу для вирішення питання Криму. Також передбачається якась окрема угода про ОРДЛО.
І це - лише верхівка айсберга. За словами українських переговірників, вони «дуже просунулися» в погодженні інших питань із Росією.
І це - ще не остаточна угода. А лише «пропозиції України» (!). Але навіть якщо угода буде підписана в такому вигляді, Україна потрапить у пастку, вибратися з якої буде вкрай важко.
Сьогодні весь український народ і весь цивілізований світ об'єднані в боротьбі проти терористичної російської держави. Путін, його урядовці й військові - міжнародні злочинці, проти яких більше 40 держав світу вже подали позови в міжнародний суд. Наше військо дає відсіч ворогу. Західні держави все більше посилюють санкційний тиск на Росію, заганяючи її в ізоляцію і руйнуючи її економіку.
Росія розуміє лише мову сили і саме таке поєднання збройної відсічі і жорстких санкцій - єдина можливість змусити Росію забратися геть з нашої землі, зруйнувати її військово-економічний потенціал і надовго викреслити з кола держав, з якими можна мати справу.
І раптом Україна (!) пропонує, по суті, зняти з Росії цю ізоляцію, перетворити Путіна з військового злочинця на поважного діяча, який разом з лідерами України і світу підпише міжнародну угоду. Яку ратифікують парламенти і яку Україна зобов'язана буде виконувати.
Натомість Росія, як відомо, чхати хотіла власні зобов'язання. Країна-терорист стане «гарантом» безпеки України, а шлях до НАТО, який дає реальні гарантії такої безпеки, буде закрито.
Заяви, що ця нова угода - «те саме, що НАТО» - абсурд. По-перше, країни НАТО у разі нападу на свого члена вступають за неї у війну, а не просто надають якусь допомогу зброєю чи «закритим небом». А, по-друге, в НАТО нема Росії і Китаю!
Така угода зруйнує єдність всередині України. Вона зруйнує антиросійський міжнародний фронт і виведе Росію з-під основних санкцій. Вона зробить неможливим стягнення з Росії відшкодування за збитки, спричинені війною, а перспективи покарання воєнних злочинців стануть примарними.
Мета Кремля - знищення України і відновлення імперії - залишиться незмінною. А вихід з міжнародної ізоляції навіть після настільки жахливих злочинів Росія розцінить як карт бланш на нові злочини. І використає для підготовки до нового нападу на нашу, вже послаблену і принижену, державу.
Вище військово-політичне керівництво держави має негайно зупинити цей катастрофічний сценарій.
Ніяких переговорів з Росією на тему нашої внутрішньої і зовнішньої політики бути не може в принципі!
Ніяких угод, двосторонніх чи багатосторонніх, де Росія буде в якості «гаранта» будь-чого так само не може бути.
Переговори з росіянами можуть вестися виключно на тему припинення вогню, виведення їхніх військ з України, долі полонених, відшкодування збитків і покарання воєнних злочинців.
А успіх цих переговорів залежить виключно від нашого війська і міжнародної ізоляції держави-агресора.
https://www.facebook.com/groups/223273207877950/user/1217668243/?__cft__[0]=AZWZrXJ523427IaTu98ydSCTJB7askmD1iasgd6-ODND3FLcy30gcQv9aXzgNGD7jymI0AGH4gmkL3bmSlu-yhJDIxjjKr6_M5HjdeoRir4PNoOlEllqD2Drw56CMcc4PgfHQOt0dXD8UwUhHKjLek8Njb3xysol1_uD7YNi0xilDJpHUY8Ua8fd0NP6Ss9Rolgw7WsJzoJy7Jw5eE_BhFqq&__tn__=-]K-y-R Volodymyr Viatrovych
Справа у тім що Україна нажаль ні раніше і не сьогодні не є гравцем геополітики і як наслідок диригувати у цьому оркестрі неможе. Оцінку нинішньому президенту і його оточення західні партнери України, слали вже давно. Їхня підтримка є не підтримка тих хто імітує з себе політиків а підтримка України як держави. ПіАр кампанія у західних ЗМІ президенту України є просто необхідною частиною великої політичної гри "Захід проти авторитаризма". То що у ній опинилася така недалека особа - це прикрі обставини, попередньо створені виборцями України, тож вживається те що є за відсутности чогось кращого.
Тепер до "мирного договору сторіччя".
Дуже примітивна і незграбна операція по дискредитації союзників України. Але гебісти ніколи нічого і не робили витончено, незалежно від того як називалися у той чи інший час. Абсолютно очевидна спроба підставити США, Англію, Канаду та інших перерахованих справжніх і не зовсім справжніх союзників. Адже зрозуміло, що ґарантами на таких умовах погодяться стати лише мокшандія і КНР. Можливо Ізраїль і Туреччина. Також може підтягнутися Бєларусь, КНДР і ПАР.
Що далі з таким договором робити?
P.S. До речі взагалі цікаво як складався список ґарантів? Можливо я щось не зауважив але ніде нічого не чув про попередні узгодження і висловлену згоду урядів країн, потенційних ґарантів, стати такими ґарантами.
Держава, котра успішно обороняється проти головного БедГая ********* світу, і має реальні можливості завдати йому нищівної поразки (при допомозі зацікавлених, звісно) може ставити високі цілі. І навіть мусить,якщо дбає за своє майбутнє !
Ціллю має бути остаточне розв"язання історичної суперечки - руйнування теперішньої Ерефії, як держави. І продумана пост-воєнна політика, щоб не допустити нового сусіда (сусідів) піти тим самим (і традиційним!) шляхом - останньої імперії-завойовників.
Звичайно, цього не можна буде досягти без значної участі США. Але це дасть шанс стати помітним локальним гравцем, котрий в певній мірі заповнить вільне місце на Сході Європи , що звільнить Московія. А як мінімум забезпечить мир наступним поколінням українців.
Бо ворожнеча з кацапстаном не піде в минуле. Кацапстан за рахунок своїх ресурсів і традиційної дружби з німцями(+франція), Китаєм, Ізраїлем (лоббі) відновиться значно швидше. А постраждав від війни - значно менше. Тому якщо ставити менші цілі - кацапстан завжди виграє на довшій дистанції.
Як приклад, достатньо глянути на Ізраїль - як йому вдалося піднятися, хоч випробування все ж не були настільки суворі, як тепер в України ( війна з другою-третьою армією світу після 2.5 річного руйнування обороноздатності ворожими агентами на самій верхівці влади ). Але теж можна згадати і приклади Голандії 17-го ст., Польщі 14-го, античних Фів ітд. Їх якісні стрибки з периферії - в потужні держави чи навіть наддержави свого часу.
Звичайно, з ЗЕ на чолі держави це собі дуже складно уявити. Але ЗЕ не вічний, і для перших кроків амбіційної України може цілком вистачити, якщо ЗЕ просто плистиме за течією, котру буде задавати скажімо Джонсон ( а не пуйло! ). Наступний лідер України може виявитися більш здатним.
_______________
Щодо спроби дискредитації союзників України - абсолютно вірно. Ставиться їх перед (дуже невигідним) фактом - мир був з ними неузгоджений, але пробують покласти на них зобов"язання. Здогадка щодо згоди мабуть теж вірна... але імхо, КНР, Ізраїль та Туреччина не погодяться на серйозні гарантії, а тільки видимість.
Поки Ерефія в винятково слабому пункті - дипломатично, військово, економічно, навіть сама вертикаль влади в великій кризі втрати взаємної довіри.
Досить піти на мир надто рано - і така можливість для України буде практично повністю втрачена !
Бо частину санкцій знімуть, Ерефія отримає час і гроші для стабілізації, поправи свого візерунку, реформи армії... і все, шанс, який дається раз в кілька століть - згубили.
Туреччина зацікавлена в закріпленні свого впливу на Кавказі, поширенні за Кавказ та на Центральну Азію.
Польща має можливо менш здібну верхівку, але вже давно пробує підважити повне домінування Німеччини в ЄС, і теж буде зацікавлена в сильному ослабленні Ерефії (як важливого партнера німців) і здобутті 100% приязного союзника подібного розміру.
Тут звичайно дуже багато залежить від дипломатії, але теж і від того, які цілі ставляться Україною. Якщо втратити таку виняткову нагоду - теперішня Україна може не пережити довго. Бо всі альтернативи є похмурі і дуже похмурі.
Я сказав те, що є сьогодні доконаний факт реалії.
"Держава, котра успішно обороняється... може ставити високі цілі. І навіть мусить,якщо дбає за своє майбутнє !"
Звичайно. Чим і займалися в Україні від 2014.
Ставити високі цілі і досягати їхньої практичної реалізації, це не одне і те саме. Адже самодостатня успішна держава це не тільки збройні сили. совєти також мали багато зброї але де вони тепер?
Китай 30 років тому пішов не шляхом бряцкання зброєю, а шляхом інтегрування своєї економіки у Західну. Я впевнений цифри китайських економічних успіхів перебільшені (це притаманно усим комуняцким режимам) але позатим досягнень досить щоб розвивати власну армію, намагатися втілити амбітні плани і мати якщо не контроль то бодай би вплив у геополітиці.
Що робила Україна 30 років крім ставлення для себе високих цілей?
"руйнування теперішньої Ерефії, як держави. І продумана пост-воєнна політика, щоб не допустити нового сусіда (сусідів) піти тим самим (і традиційним!) шляхом - останньої імперії-завойовників."
Я тут повністю згідний. Деспотизм це є те на чому побудовано і утримується це штучне утворення, незалежно як воно себе називало і називає. Демократії в історії цього утворення-недорозуміння не було жодного дня. І не може бути, оскільки демократія рівнозначна смерті цієї держави у тому вигляді як вона є. Сподіваюся нарешті Захід це зрозумів і продовжить те, на що у президента Рейгана не вистачило часу і повноважень.
"Досить піти на мир надто рано - і така можливість для України буде практично повністю втрачена !
Бо частину санкцій знімуть, Ерефія отримає час і гроші для стабілізації,"
Сьогоднішня війна вже вийшла за рамки війни Україна проти мокшандії. Це вже війна Західної демократії проти мокшанського авторитаризму. Нажаль вихід з війни України як це намагаються сьогодні зробити банківські керманичі призведе лише до руйнування симпатії і набутих звязків, підтримки і допомоги з Заходом але не зупинить війну. Війна скорше всього перейде у площину економічну, яка доречі більш ефективна і менш затратна для розвинутого світу.
Санкції зніматися не будуть. Звичайно мокшандія має багато натуральних ресурсів але вона у цім не унікальна, а капіталістична система економіки і фінансів надзвичайно гнучка і швидка у змінах і адаптаціях до нових умов функціонування.
"Україна в даний момент має двох великих сусідів з амбіційною владою - Туреччина і Польща.
Туреччина зацікавлена в закріпленні свого впливу на Кавказі, поширенні за Кавказ та на Центральну Азію.
Польща має можливо менш здібну верхівку, але вже давно пробує підважити повне домінування Німеччини в ЄС"
Справа у тім, що влада у країнах з навіть відносною демократією, час від часу змінюється на протязі досить коротких часових проміжків. Амбіції і пріоритети, не лімітовані Конституцією (хоча України це мабуть не стосується) змінюються разом зі зміною урядів і парламентів.
Цивілізований світ доріс до розуміння - співпраця і торгівля вигідніші аніж війни. Для цього і створює союзи на зразок ЄС і НАТО, які забезпечують стабільність і добробут.
Навіщо ці переговори Україні? Щоб "виграти час"? Щоб росіяни перестали руйнувати і вбивати на рік чи два, а потім повернулися з новими силами? Щось я не бачу жодного сенсу у якихсь поступках ворогові, котрий вже отримав по зубах і відповзає. І ще не бачу жодних заяв про притягнення країни-терориста до відповідальності. Це як? Пробачити й "домовитись десь поседенині"?
ЗСУ виграє битви, гинуть тисячі українців, а люди більшість з яких, не мають відношення до України, здають її.
А кто говорит о том, что эти договорённости нужно выполнять?
Смысмл минских договорённостей был вовсе не в их выполнении!