ЩОДО РОСІЇ ЯК ГАРАНТА БЕЗПЕКИ

Росія не може бути ніяким гарантом чи учасником угод з гарантій безпеки України.

Спачатку - чому не може, пропозиції - в кінці тексту.

1. Ми вже це проходили. Домовленості про розведення та механізм врегулювання через консультації не працювали. Все що росія буде робити в будь якому колегіальному органі - це брехати, провокувати, звинувачувати Україну та затягувати час. Це те що вона робить в ООН, зокрема в Раді Безпеки ООН.

2. Наша перемога, щоб "ніколи знову", має закінчитись розпадом росії, як свого часу розпався радянський союз. Отже, підписант зникне як сторона договору. Нам потрібно буде підписувать договори про гарантії безпеки з рештками, на тих умовах, які складуться на момент розпаду.

3. ми знаємо як ніхто інший що якщо є навіть колективний переговорний процес між Україною, росією та кимось ще з цивілізованих країн, то у випадку конфронтації "цивілізовані країни" умиють руки, посадивши нас віч на віч з росією, взявши на себе роль "модераторів". Нормандський процес - приклад.

4. угода про безпеку з участю росії буде передбачати якісь гарантії безпеки росії. Це означає що про звільнення Криму (який росія вважає своєю територією) та ОРДЛО (який вона визнала і надала допомогу як союзнику) військово - економічним шляхом ми можемо забути. Не тільки ми, а і інші підписанти договору з цивілізованих країн. І про посилення санкцій ми можемо забути. І про подальшу військову допомогу. І про притягнення росії до відповідальності. Ми в'яжемо руки собі і своїм союзникам, підтримка яких далась нам так дорого.

Таким чином, росія в гарантах безпеки - це виграш для росії в затягуванні часу та відновленні агресивного потенціалу проти України, і ніщо інше.

Ніякої росії в гарантах безпеки. Договір скріплює та формалізує волю сторін. В росії волі гарантувати нам безпеку нема, є навпаки воля знищити.

ПРОПОЗИЦІЇ

Договір про гарантії безпеки має укладатися між дійсними гарантами - нашими союзниками. З ними ж треба узгодити стратегію як закінчувуати війну перемогою. Це не просто. Я здійснював такі перемовини в цивільному житті (спільне стягнення боргів, банкрутство та санація боржника, коли кредиторів декілька). Вимоги в кожного відрізняються, історія відносин з боржником відрізняється, і кожний хоче отримати своє. Але інакше ніяк. Включення боржника (в нашому випадку росії) в переговориний процес без узгодженої позиції невідворотньо приводить до того, що боржник починає зіштовхувати кредиторів лобами і грати на різних інтересах. По простому - я віддам гроші тому, в кого позиція сильніша (потім, можливо), а іншим буду розказувать що я сильному кредитору вже винен в першу чергу, тож решта отримає гроші ще пізніше. Насправді боржник просто виграє час щоб сховати гроші та активи, в нашому випадку - перегрупуватися.

І тільки після досягнення згоди між кредиторами, боржник ставиться перед узгодженою позицією кредиторів, готових на узгоджені дії. Тоді йому нікуди діватись.

Bottom line: спочатку договори з союзниками про план закінчення війни, потім ставити росію перед фактом. Погоджуйся або щезни.