Фінляндизація України не пройде!!!

Мене щоразу дивують перемовини України та Росії в перебігу цієї страшної війни. Щоразу непокоять. І щоразу лякають.

Бо будь-яке перемирʼя з московитами, які щодня вбивають наших дітей, ґвалтують українських жінок та нищать критичну інфраструктуру, – це зрада. Насамперед зрада тих, хто вже віддав своє життя за нашу перемогу в цій тотальній війні.

Бо рашизм – це ракова пухлина людства. Якщо її не ліквідувати, вона знов і знов пускатиме метастази.

У цьому екзистенційному двобої добра і зла, світла й темряви, свободи й деспотизму, правди й брехні, життя і смерті не можна зійтись десь посередині. Бо це не війна за кордони – це війна антагоністичних світів. Насамперед світоглядних. Які не можуть співіснувати.

Бо не тільки деспотична Росія, "страна рабов, страна господ", є екзистенційною загрозою для України. Вільна та успішна Україна – не менш екзистенційна загроза для існування Росії.

Тому фінляндизація в Україні не пройде. Нейтральний статус – так. Але тільки для того, аби перетворити Україну на Східноєвропейський Ізраїль, який сам вирішуватиме коли, якими способами та як захищати своє право на існування.

Українським політикам потрібно не тішити себе черговим "гарантіями безпеки", під яким стоятиме підпис Путіна(!!!), а написати великими літерами у кожному владному кабінеті заповідь киянки Ґолди Меїр: "Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не надто багато простору для компромісу".

З раком не домовляються. Його перемагають. Або він перемагає нас. На жаль, все дуже просто...

Так, ми платимо велику ціну. Страшну ціну. Платимо щодня. Але ціна компромісу зі злом буде на порядок вищою. Великий терор, голодомори, масові депортації – все це українці проходимли у ХХ столітті.

Немає тої ціни, яку б ми не заплатили за власне право на існування. Бо як би це пафосно не звучало: з цієї війни вийде тільки один переможець. І я знаю, що ним буде Україна.