Росія ніколи не змириться з існуванням України.

Трохи містики.

Чесно кажучи, я останніми днями не знаю шо писати і говорити. Передусім я в шоці від того, що це саме та поведінка росіян, про яку мені розповідав мій покійний дід, генерал-майор, який пройшов Другу світову, почавши її у 41 році 18-річним курсантом-артилеристом (сільський напівсирота).

Усвідомлення того, що за будь-яких поточних відносин з росією все неминуче йде до справжньої війни, бо більшість росіян за жодних обставин не влаштує фізичне існування України як окремої держави, мене не полишало з середини 90-х.

Усвідомлення того, якою буде ця війна, теж було. Проте одна справа уявлення, а інша - зіштовхнутися з втіленням жахів у реальність, коли переключитися вже не можна.

Росія в Україні буквально влаштувала таку оргію скотства та звірства, на яку була здатна.

Раніше зі своїми апокаліптичними прогрозами та алармізмом я багато з цього приводу висловлювався і в соцмережах, і на різноманітних онлайн-платформах, і в безпосередньому спілкуванні. І мені “прилітало” від знайомих і незнайомих людей. Мовляв, не можна так.

За це мені часто "прилітало" від родичів. І від моїх дітей навіть, які зі свого молодіжного середовища мене переконували, що не всі росіяни "такі". Я сварився, шо "такі", і гарячкував на них "ви собі навіть не уявляєте про кого йдеться".

А тепер я сиджу і дивлюся на те, що відбувається, і мені більше нічого додати. Ось воно - те, що я бачив в жахах, тепер в реальному світі коїться навколо мене. Гинуть не вигадані, а абсолютно реальні, ні в чому не винні люди. Тисячами.

Чесно кажучи, я боявся, що це станеться ще у 2014 році. Тоді все "обмежилося" Кримом і Донбасом, проте відчуття того, шо наміри кремля не змінилися, не відпускало. І бачимо, шо недарма.

Можна скільки завгодно повторювати, що саме фізичне існування України і українців поза російським контекстом становить критичну екзистенційну загрозу росії. І що в чинному російському самоусвідомленні з нас двої має залишитись тільки один, і мирне співіснування неможливе. Бо при такому розкладі Україна для росії гарантовано перетворюється на "антиросію".

Чому?

Бо під питанням опиняється весь без винятку фундамент російської державності.

Ні більше, ні менше.

Хотілося б тут окремо висловитися щодо отриманих Україною міфічних “благ імперії”, на які у відчаї надрочують в росії ті носії “поміркованих поглядів”, хто не дуже впевнений в необхідності війни.

Так от. Всі успішні імперії завжди щось пропонували колоніям. Це давно відомий механізм побудови лояльності до місцевого населення, який створював ілюзію компенсації та обміну чимось цінним. В обмін на втрату суверенітету пропонувалася культура, віра, ідеологія, доступ до освіти, більш розвинуті технології, або все це разом в різних комбінаціях та порядку.

Росія не є успішною імперією. Росія — це обмилок колишньої успішної імперії. Успішної на короткий час, бо була збудована з Московії не росіянами, а насамперед європейцями за європейськими стандартами і кров’ю поневолених московитами народів. Росія — це колишня імперія, що почала з певного моменту роздуватися зсередини отруйними газами власного месіанства, поки не вибухнула, і після кількох кривавих війн перетворилася на уламок імперії — СРСР. Який знову почав надуватися газами месіанства у вигляді комуністичної ідеології, який після 70 років існування так само вибухнув, вивільнивши найбільші поневолені нації. Ну бо не може росія утриматися вкупі без генерування отих газів.

Сьогоднішня росія — це лише риб’ячий пузир з каламутними стінками, що лишивсь від згнилої риби, з тими ж самими механізмами самоствердження. Цей пузир зсередини так само активно наповнюється тими ж самими токсичними газами того ж самого месіанства, а його мешканці, які втратили генетичну здатність дихати нормальною атмосферою, штрикають крізь оболонку назовні гострими предметами, відганяючи уявних ворогів. Вони відчайдушно захищають оту саму внутрішню екосистему, яка крізь проштрикані ними ж власноруч дірки невпинно витікає з їхнього останнього прихистку, отруюючи навколишнє середовище, випалюючи міста сусідів і вбиваючи тисячі людей, і позбавляючи “імперію” іллюзій міцного фундаменту.

Виявилось, метафорично висловлюючись, що фундамент російської державності, офіційних історії і культури - це лише звезені російськими мародерами умовні пральні машини, килими, мікрохвильовки та золоті прикраси з умовної "Бучі", в якій вони замість відплати просто вбили все мирне населення з жінками та дітьми.

Фірмовий почерк росії і росіян щодо сусідів: нема населення - нема проблем і претензій.

Повертати награбоване росіянам ой як не хочеться. Як і визнавати себе вбицями і мародерами. Бо виявиться, що з власних здобутків у них хіба що залишиться шматочок напівзітлілої тканини з вигорілими залишками угро-фінського етнічного орнаменту, знайдений в дальному кутку їхньої власної вогкої і порожньої ями.

Німці почали сприймати Гітлера саме як злочинця і чудовисько в глобальному контексті лише через покоління після капітуляції Німеччини. Це сталося аж наприкінці 1960-х.

Цей же шлях доведеться пройти і тим росіянам, які вціліють після цієї війни.

А ще їм доведеться повернути все награбоване. Подобається їм це чи ні.. можуть себе визнавати винними чи не визнавати, від цього їхня сутність для цивілізованого світу не зміниться.