Докричіться до тих, хто не хоче евакуюватися, і врятуйте життя

Я скажу зараз те, від чого буде боляче, але не сказати не можу, тому що це може врятувати багатьом людям життя саме в тих містах і селах, де зараз точаться бої. Так от. У тих з нас, хто цікавився історією, не було жодних сентиментів до російського "народу". Особливо до російського солдата. І в мене особисто не було жодних сумнівів, що потрапивши в окупацію чи полон мене вбьють. Жодних. Ніяке співіснування з окупантом я собі не уявляв. Але були, на жаль і такі, хто до останнього вірив, що зможе якось жити і в окупації. "Ну, зачем мне уезжать, ну не должни они меня тронуть. У меня родственники в росии. Я часто биваю в росии. Я же не военний. Им нужен Зеленский. Они хотят сменить власть".

На жаль це правда. Я зривався на крик, коли просив своїх чернігівських знайомих негайно виїхати. Хтось почув, хтось ні. Декого прийшлось рятувати вже під обстрілами. Чим закінчилась ця довіра до "братьев" ми вже знаємо. Донесіть цю думку до тих, хто ще не зрозумів, що відбулося в Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, Чернігові.

Донесіть.

Докричіться.

І цим ми врятуємо сотні життів.