УКР
9218 відвідувачів онлайн
Редакція Цензор.НЕТ може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.
Love is… – коли НАТО постачає багато зброї
Теорія ігор передбачає ситуації, коли обидві сторони опиняються у виграші – «win-win».
Нині відбулося історичне засідання міжнародної Консультативної групи з оборони України на американській військово-повітряній базі Рамштайн (ФРН). Наші міжнародні партнери створили майданчик, що дозволить серед іншого на постійній основі координувати передачу конче потрібного для перемоги над орками озброєння.
Ми отримаємо новітні потужні засоби ураження.
Постачальники отримають поштовх для розвитку своїх економік завантажуючи власні військово-промислові комплекси. Відповідно до версії теорії воєнного кейнсіанства розвиток ВПК є запорукою економічного росту.
Звичайно міжнародний майданчик технічно високо розвинених країн для об'єднання сил на допомогу Україні у війні є надзвичайно позитивною подією.
Але це лиш тимчасовий захід по мірі необхідности.
Можливо Західна ВПК пожвавить до якоїсь міри економіку цих країн, але це відбудеться за рахунок платників податків. Україна, навіть до втрат, понесених війною, перебуваючи на 46-му місці серед 46 економік Європи, не буде у змозі економічно компенсувати видатки цих країн на виробництво переданої їй зброї.
З економічної точки зору, допомога Україні не повязується навіть з гіпотетичними вигодами майбутнього.
З геополітичної точки зору, так. Ця війна вийшла за межі конфлікту двох держав і сьогодні це є протистоянням демократії авторитаризму. Поразка призведе до тісного обєднання навколо Китаю інших подібних режимів і ріст у світі кількости країн з авторитарними режимами.
Як поведе себе Україна, враховуючи 30 минулих років,тяжко передбачити.
Якщо нинішне політичне керівництво державою залишиться чи буде замінене подібним до нього чи усих минулих - реального а не декларативного руху до демократичного табору не буде.
Відповідно на якусь подальшу допомогу і підтримку годі сподіватися.
Переслідування і фізична ліквідація опонентів використовувалося практично кожним президентом.
Виняток здається тільки Ющенко.
Створення іменних партій (вам це не нагадує Мусоліні, Гітлера, путіна з їхніми партіями влади), зміни кожним новим президентом Конституції і законів під себе, надання виконавчих посад і звань не в нац. інтересах держави і суспільства а для вдоволення власних амбіцій і слугуваню приватним інтересам.
Перерахунок може бути довгим. Та найсутєвішим свідченням є те, що на протязі цих 30 років суспільство не мало і немає жодного іншого вибору окрім фізичного силового втручання у політичний процес, аби запобігти гіршому аніж є.