Контррозвідник Вадим Федорчук: "Мене засудили за вбивство, якого я не коїв. Адвокатом загиблого був… юрист Шарія. І він сам, сидячи в Іспанії, постійно обливав мене брудом, дискредитуючи всіх співробітників СБУ. Це була цілеспрямована а така на офіцерів СБУ"

За два місяці до повномасштабного наступу Вадима засудили до 12 років ув’язнення. В цій справі, де безпідставно обвинуватили порядного офіцера, крім Шарія та його юриста Валентина Рибіна ще багато зрадників України – варто б перевірити суддів та слідчих. 24 лютого контррозвідника випустили, він повернувся на службу і захищає Україну

На жаль, не справедливість, а підлість росіян дозволили Вадиму Федорчуку вийти на волю. Але він не повернувся до родини, а став на захист країни. Хоча роки, поки ішло слідство та суди, його обвинувачі намагалися доказати, що офіцер втече від правосуддя. Саме ці люди і втекли першими на відміну від того, кого Шарій вирішив зробити винним у вбивстві. Так-так. У своїх роликах цей російський пропагандистський найманець відверто казав, що буде "мочити українських офіцерів"… Отже. Це зовсім не детективна історія. Її сюжет досить простий і зрозумілий.

"У 2014 році Вадим Федорчук особисто доставляв боєприпаси у Донецький аеропорт. І… застряг там на дві доби"

Все відбулося у 2017 році на околиці Авдіївки, яка якраз страшенно потерпала від обстрілів. Вороги намагалися відбити захоплену армійцями позицію, постійно довбили місто і позиції артилерією. Бійці знаходилися в тонусі, бо кожного дня були поранені та вбиті. В складі підрозділу на передовій завжди знаходяться представники інших служб – СБУ, військової контррозвідки. Ці люди виконують свої окремі завдання. Майор Вадим Федорчук був відряджений в 1-ий батальйон 72-ої бригади у лютому. З березня він затримав місцевого сепаратиста – відслідковування подібних громадян, які співпрацюють з "молодими республіками" та у прифронтових містах здають дані про нашу армію, відбувалося постійно. Бо латентні сепаратисти всі роки продовжували працювати проти України. Майор Федорчук разом з двома бійцями 72-ої бригади відвезли затриманого у Краматорськ і повернулися в місце розташування батальйону. А 10 березня неподалік позицій було знайдено тіло місцевого жителя. Швидко було встановлено, що померлий розповсюджував наркотичні засоби. І несподіванкою для всіх стало те, що у його побиті та залишені на призволяще без допомоги, звинуватили саме контррозвідника Федорчука.

-Про те, що Вадим начебто приймав участь у побитті цієї людини, свідчили двоє піхотинців – ті самі, які супроводжували Вадима, коли він відвозив у Краматорськ затриманого сепаратиста, - розповідає побратим Федорчука Роман. – Потім ці двоє неодноразово зауважували – і письмово, і в суді – що з них ці дані вибили, що їх допитували з застосуванням фізичного насильства. Говорили вони про це і журналістам провідних каналів країни. Але їхні слова вже не бралися до уваги суддями.

- Що вони розповіли слідчим під час того першого допиту?

- Що в ніч з 3 на 4 березні вони разом з Вадимом випивали, після чого на мікроавтобусі поїхали в Авдіївку – затримати місцевого, який розповсюджує наркоту серед військовослужбовців. Зробивши "контрольну закупівлю", вивезли цього чоловіка за межі міста, де Вадим начебто його бив, навіть стріляв біля голови із табельної зброї. Побитого залишили на місці і військові уїхали. Така була версія тих двох бійців 72-ої бригади, від якої, підкреслюю, вони неодноразово відмовилися, повідомивши, що їх примусили дати такі свідчення. Більше того. Службове розслідування, яке провели у батальйоні, встановило, що в ніч з 3 на 4 березня майор Федорчук перебував за місцем розташування, ночував в одному приміщення з іншими бійцями. Територію батальйону не залишав, алкоголь не вживав. Він взагалі ніколи не був помічений у зловживанні алкогольними напоями. Двоє інших бійців все це засвідчили. Крім того, і вказаний мікроавтобус не виїжджав в цей період. Перевірка зброї Федорчука також говорила про те, що постріли з неї не здійснювалися.

Але суддя Дружківського міського суду вважав інакше. 16 березня майору винесли рішення про застосування міри запобіжного заходу: тримання під вартою або застава у розмірі 308 тисяч гривень. Ми не могли дозволити, аби наш офіцер знаходився за гратами, ми розуміли, що його обмовили. Суд відмовив Дмитру Ярошу, який готовий був взяти Вадима на поруки. Тому прийшлося зібрати необхідну для застави суму. І 6 квітня його випустили. Він пробув в СІЗО 22 дні.

За два тижні після початку справи бійці, які дали свідчення проти Федорчука, на пресконференції розповіли, що з них ці дані вибивали. Що ці свідчення неправдиві. Проти працівників військової прокуратури Донецького гарнізону та Дружківського відділу поліції було розпочато розслідування… Яке так нічим і не закінчилося.

Про Вадима всі його побратими відгукуються з великою повагою. Він на війні з 2014 року, бачив різне. Наприкінці 2014 року особисто привозив в Донецький аеропорт боєприпаси. І застряг там на дві доби. Про це з величезною повагою розповідає теперішній командувач десантних військ Максим Миргородський – саме він тоді здійснював оборону летовища… Так само Вадим опинився і під Дебальцево під час його оточення, воював у Логвіново. Про нього згадують військові різних підрозділів, які стикалися з ним тоді.

Два роки тягнулися судові засідання щодо справи, у якій звинуватили Федорчука. Причому судді не приймали до уваги докази і свідчення інших військових, які говорили про те, що офіцер ночував в розташуванні батальйону і нікуди не виїжджав. Початкові неправдиві свідчення продовжували залишатися головними у справі. А у 2019 році з боку потерпілого з’явився такий собі адвокат Валентин Рибін і як тільки він висловив недовіру колегії суддів та подав клопотання про їхній відвід, його було відразу ж задоволено. Взагалі, всі його дії, тиск на суддів, епатажні витівки - він навіть приковував себе до батареї – суд приймав відразу. Миттєво. А документи та клопотання з нашого боку жодного разу не прийняли!

Вищезгаданий адвокат відомий своєю абсолютно протиукраїнською репутацією, він захищав одіозних людей: і "міністра" охорони здоров’я окупованого Криму, і бойовика так званої ДНР Лусваргі, і російських офіцерів Єрофєєва та Александрова, і екс-беркутівців, що розстрілювали Майдан і в результаті втекли в Росію… Більше того, це саме він ішов на довибори від партії Шарія в Донецькій області в тому самому окрузі, де і Юлія Кузьменко… З появою адвоката Рибіна справою активно зацікавився і почав принижувати українських офіцерів на власному ютубканалі особисто Шарій. На жаль, все це спрацювало. 1 липня 2021 року Краматорський суд виніс рішення, що майор Федорчук винний і має відбути покарання – 12 років ув’язнення. Його адвокати подали апеляцію, але ж до останнього суд не приймав жодного документа, не вислухав свідків з нашого боку.

10 листопада 2021 року відбулося засідання в Донецькому апеляційному суді у місті Маріуполь. Всі клопотання захисту Федорчука знову були відхилені. 7 грудня суд залишив в силі рішення першої інстанції.

"Підтримка Шарія – цілеспрямована робота проти СБУ"

-Ви впевнені у невинуватості майора?

-Я не був тоді з ним, як і інші наші співробітники. Його невинуватість можна довести лише в суді. Мене, як і інших наших співробітників, страшенно злить те, що судді різних інстанцій не приймають жодні свідчення і докази, які говорять на користь Вадима. Таке відчуття, що його показово засуджували по неправдивих даних, демотивуючи інших офіцерів. Мовляв, таке може статися з кожним з вас. Служіть і бійтеся. Всі клопотання, подані стороною захисту, відхилені. А на користь обвинувачення при цьому все приймалося моментально. Це страшенно несправедливо. Ми не отримали переконливих доказів винуватості Федорчука. Крім того, Вадим постійно пропонував суду перевірити його на поліграфі. Але це його право також відхилили. Він не боявся дати свідчення з перевіркою апаратури, але суду це не потрібно.

Коли розвідники починають відкрито говорити з журналістами, просять у них підтримки – це свідчить лише про безпорадність і несправедливість всієї ситуації. І боляче навіть чути, що люди такого рівня не могли знайти правду. Та й залишилося відкритим питання, чи коректно, аби долю українських військових вирішували судді Донецької області… А скільки там несправедливих справ було відкрито… Тепер явно простежується бажання таким чином зводити рахунки з офіцерами. Представників закону на Донбасі, які чекали приходу росіян, було більш, ніж достатньо. Лише тепер, схоже, таки все зміниться. Хоча – скоріш за все люди, які засуджували Вадима, встигли сховатися за кордоном. І коли повернуться, ще й будуть вимагати компенсацій від країни, відсуджувати свої місця в судах… Сподіваємося, все ж їх всіх ретельно перевірять.

Можна закинути мені, що навіть офіцер залишається людиною з усіма слабкостями, і я сама регулярно розповідаю про випадки, коли українські військові порушували закон чи чинили не по совісті. Такі поодинокі випадки, звичайно ж, відбуваються. Але кожного разу ретельно вислуховую людей, які можуть знати і людину і його життєвий та людський шлях. І щодо Федорчука поговорила з багатьма військовими, які були поруч з ним в ті березневі дні, ті, хто воював з ним до того. Всі сумнівалися, що він зробив той вчинок. Та й докази, що він тієї ночі знаходився в підрозділі, для мене беззаперечні – бо сама добре знаю, наскільки жорстко дозволяли заходити і покидати КСП батальйону. Тим більше в ті буремні дні. В тих обставинах неможливо непомітно покинути територію. І люди, які підтверджують, що Федорчук ночував на місці, об’єктивні. Крім того, весь час, поки ішли суди, Федорчук продовжував служити, виконувати завдання. За ці роки він отримав чергове звання підполковника. І Служба безпеки України від нього не відмовилася. Як правило, коли у винуватості свого підлеглого впевнені, його намагаються звільнити, та й не б’ються за нього так щиро командири.

-Коли все тільки сталося, я говорив з Вадимом, - додає Роман. – І він мені сказав: "Командире, я тут не при чому". І я його зразу спитав: "Поліграф готовий пройти?" "Так", – не задумуючись ні на секунду, відповів він. Ми сподівалися, що саме ця процедура допоможе нам у цій справі, але відмовляють і в цьому.

-Підтримка Шарія – це цілеспрямована робота проти СБУ, - додає співробітник військової контррозвідки Артем. - Для нас це очевидно. Він цю справу розкручував, аби дискредитувати всю нашу службу. І це також прояв війни. А наша судова система цьому не протистояла ані трішечки. Не захищала своїх офіцерів.

-Знаєте, є ситуації, які характеризують людину, показують, як він діє, коли стається біда, чи готовий кинути у небезпеці, - продовжує Роман. – Це прояв характеру на підсвідомості. Не так давно, серед ночі, помітивши вогонь в квартирі сусіднього будинку, Вадим, як стояв, так і побіг рятувати людей і гасити пожежу. Він не був стороннім глядачем, не махнув рукою, що це його не стосується, не зважував ризик особисто для себе. Він просто побіг на допомогу…

Під час засідання апеляційного суду Вадим взяв слово. І розповів про факти, що один з бійців 72-ої бригади, який його обмовив, пізніше самовільно залишив частину, якраз його неодноразово фіксували саме як людину, що вживала наркотичні засоби… Цьому є документальні підтвердження…

-Він і міг бути покупцем наркоти у загиблого, - додає Роман. – Але цей факт не досліджували. У нас є припущення, що саме він і міг звести рахунки з продавцем, міг його побити та кинути… Але цей варіант розвитку подій не вивчали, радо повіривши у винуватість нашого майора.

І хоча ця справа починалася голосно, з увагою центральних каналів країни, згодом ситуація змінилася. Військових та тих, хто готовий надалі захищати країну, перестали помічати та поважати. На жаль, ніхто з телевізійників не зацікавився тим, що варто побувати на апеляційному засіданні, аби спитати на всю країну, чому ж суд не бере до уваги очевидні факти? Виходить, за Федорчука не було кому заступитися. В той час, як Шарій продовжував у своєму відеоблозі створювати вкрай гидку атмосферу щодо наших офіцерів. "Я обіцяв, що ми все зробимо, аби сбушник сів", - казав зрадник України. І йому таки це вдалося, як не прикро це визнавати. Тепер, сподіваємося, затриманого в Іспанії пропагандиста екстрадують в Україну і він нарешті отримає по заслугах.

"У суду є всі дані, які дозволять йому винести мені виправдальний вирок", - сказав Вадим Федорчук у своєму останньому слові під час апеляційного суду. Але ці його сподівання знову залишилися без уваги. "Честь маю", – особливо щемко звучало від офіцера в той день. Тим більше, що суд ще й лишив його звання підполковника… Але ж – і Вадим та його побратими це добре знають – честь це не погон на формі, а риса характеру.

…"Вадим знову з нами", - вже під час повномасштабного наступу радісно повідомив мені Роман. І за декілька днів я вже особисто обійняла цього офіцера. Вадим міг зневіритися. При першій можливості звільнитися. Знайти привід і кинути країну, яка обійшлася з ним настільки ганебно, навіть не намагаючись захистити свого сина, а пішовши на поводу у зрадника. Тим не менш, він вважає своїм обов’язком і далі бути вірним присязі, даній українському народові. Бо патріот, громадянин і чесна людина.

І дуже важливо зараз ще притягнути до відповідальності того самого юриста. Бо він же ж буде продовжувати справу шефа. Тим більше, що свої погляди викладає в інтернеті. Може ж, варто і його персоною зайнятися правоохоронцям?

-Я добре знаю, що цей Рибін 24 чи 25 лютого втік в Європу через кордон з Румунією, - розповідає Вадим. - На даний час він знаходиться в Барселоні, десь неподалік від Шарія. До речі, після арешту Шарія майже відразу відпустили під особисте зобов’язання до екстрадиції, яка наче вже готується. При виїзді Рибіна прикордонники не пропускали. Він же ж призовного віку… Але зателефонував на пункт пропуску хтось впливовий. На жаль, так відбувається в нашій країні. І знаєте, що цей покидьок, який постійно паплюжить все українське у себе в соцмережах, написав19 березня? "Я вийшов з гри і повернуся в гру лише тоді, коли буде говорити закон". І першою буквою в слові "закон" поставив ту саму ганебну зет. Я дуже сподіваюся, що закон справді заговорить і по відношенню до Шарія, і по відношенню до його юриста.