Політики, армія та відчуття безвідповідальності

Заява радника офісу президента щодо того, що "мене це все дістало" та "будемо розбиратись" щодо проблем оборони та організаці ведення бойових дій, не є спробою сприяти вдосконаленню нашоі армії та не підсилює наш спротив. Навпаки.

Це спроба втрутитись у рішення військового керівництва, щоб перекласти відповідальність за деякі трагічні політичні рішення політичного керівництва на військових.

Думаю, всім очевидно, що тільки залізна витримка та внутрішній стрижень нашоі армії забезпечили у вкрай несприятливих умовах, створених політиками, втримання російського удара, ціною великих втрат та великих жертв.

І думаю, якщо політичні діячі з офісу продовжать практику публічно втручатись у справи армії, замість сприяння та системної роботи, і змусять військових говорити, наслідки будуть для деяких політиків нищівними.

Коли свідки розкажуть чому не були підірвані мости, затримане розгортання, накази "не провокувати", чому спрямували частину військ в оточення, чому були інші рішення з трагічними наслідками, то політикам доведеться дуже багато говорити про себе, а не про військових. У тих хто сидить далеко від війни у кабінеті, виникає хибне відчуття безвідповідальності та здатності знов вести свої піар ігри та знов перекладати відповідальність з себе на когось іншого.

Припиняйте ці ігри. Влада має працювати для оборони в інтересах армії, без піару, без публічних окликів. Не забувайте що ви робили та що казали 24-26 лютого, і хто тоді діяв, а хто згадував про всеосяжне перемир’я.

Армія зараз - найавторитетніший інститут у суспільстві, і влада має говорити з армією по-державному, говорити мовою законів, бюджетів, указів та рішень, а не мовою піару.