ПОМИЛКИ, ВИЗНАВАТИ, ЧИ ВИПРАВЛЯТИ

Телефонує знайома, її чоловік воює в гарячій точці, і сходу чи то запитує, чи то стверджує:

- Ти журналістка, напиши про те, що там відбувається …

- Я не маю права говорити про ситуацію на фронтах поза межами офіційної інформації.

- А я не про фронти!

А далі йде розповідь про типову на даний час ситуацію. Про створену нашвидкуруч 68 єгерську бригаду, котра теоретично має перебувати в резерві і активно тренуватися, а по факту майже два місяці знаходиться в епіцентрі бойових дій.

Що означає таке швидкісне висування на передову для необстріляних і недосвічених бійців, зважаючи на загальну ситуацію із екіпіровкою, технікою та всім іншим?

Це означає, що на веб-сторінках їхніх громад одне за одним з’являються повідомлення «загинув у сутичці з переважаючим ворогом». У кращому випадку. А у гіршому – благання рідних «допоможіть знайти, зник під час бою».

Це означає, що батьки/друзі/знайомі із останніх сил збирають кошти на найнеобхідніше, щоб передати це все туди, куди майже не їздять волонтери. Занадто небезпечно.

Це означає, що змучені та знесилені бійці вгризаються в позиції, вже без надії сподіваючись на ротацію.

Чи могло так статися, що про цілу бригаду просто забули, викресливши разом із напрямком, який вона ціною людських життів в нелюдських умовах тримає?

В офіційній комунікації сьогодні прозвучала фраза «у помилок завжди є прізвище», і це прекрасно. Це означає, що пізніше, коли стихнуть арта і гради, і ми вже остаточно виповземо із укриттів та почнемо розчищати завали і вшановувати загиблих, крім всього іншого, дізнаємося імена тих, хто не впорався із викликами воєнного часу.

Але для тих, хто загинув, та їх близьких, це знання не матиме ніякого сенсу.

Сенс має виправлення допущених помилок. Тут і зараз, не чекаючи, поки дружини у розпачі почнуть обривати телефони журналістів, адже ротація для 68 бригади, зокрема для її 3 батальйону, – це вже не просто примха.

Марія Яремчук