Як Британія готувалася до війни

"Велика Британія почала готуватися до Другої світової війни щонайменше за рік до її фактичного початку. Причому займалися не лише армією та озброєнням, а й тилом. Ще з 1938 року британців почали навчати, як поводитися під час повітряних нальотів та газових атак. У Лондоні станції першого та одного з найбільших у світі метро облаштовували під бомбосховища". (тут я згадую повторення мантри "війни не буде" і єдині заплановані в Києві навчання з повітряної тривоги, які мали відбутися 29 грудня, але їх чомусь скасували. Про стан бомбосховищ всі в курсі).

"Першого вересня 1939 року Гітлер вторгся до Польщі, розпочавши Другу світову. Цього ж дня у Британії запустили плани щодо тилу, хоча офіційно країна оголосила війну Німеччині через два дні, 3 вересня". (тобто ці плани були розроблені раніше, ніж навіть Гітлер атакував Польщу)

"Щоб не допустити голоду, британський уряд створив Міністерство продовольства, яке у найкоротші терміни розробило план нормування продуктів"

"З 1 вересня 1939 року стартувала ще одна масова кампанія — з евакуації" (нагадаю, це - день, коли Гітлер вдерся до Польщі, а в самій Британії ще ніяких воєнних дій не було).

"Урядові установи вивозили разом з їхньою документацією подалі від великих міст. Банк Англії переїхав у невеличке містечко у графстві Гемпшир на півдні країни, а понад дві тисячі тонн золота відправили до сховищ Банку Канади" (цікаво, що там було з документами наших урядових установ і нашим золотовалютним фондом, якщо атака на Київ була реальною загрозою, про неї попереджали, і Київ дійсно атакували в перші ж дні)

"Культурні установи закрили, а витвори мистецтва евакуювали. Колекцію Національної галереї розкидали по різних місцях в усій країні, навіть по будинках і замках у Північному Уельсі" (тут я згадую розграбовані музеї Маріуполя, зруйнований музей Харкова, викрадену колекцію куїнджі і роботи Марії Примаченко, які рятували місцеві жителі під загрозою смерті).

"Наймасовішою стала кампанія з евакуації населення. З 1 по 3 вересня з міст до сільської глибинки евакуювали близько 1,5 мільйона людей — вагітних жінок, матерів з немовлятами, людей з інвалідністю та понад 800 тисяч школярів, яких супроводжувала ціла армія вчителів та вихователів" (ще раз: надворі - 1 вересня 1939 року, Гітлер тільки-но увійшов у Польщу. Британію ще ніхто не атакує і не бомбить. Але ніхто не каже "не будемо розводити паніку", евакуація відбувається централізовано, регульовано, вчителі і вихователі також при ділі. В Україні евакуація відбувалася в основному стихійно, своїми силами, інколи - під обстрілами і з прямою загрозою життю, люди стояли на дорогах і кордонах по дві доби, вчителі і вихователі чинили так, як могли і вважали за потрібне, а потім їх просто поставили перед фактом, що "або вертайтеся - або звільняйтеся". Причому куди вертатися, якщо далеко не всі школи мають бомбосховища - питання відкрите).

"у перші вісім місяців війни якихось активних бойових дій на Західному фронті майже не було. В історію цей період увійшов під назвою "фальшива або дивна війна". Британці не розуміли, чому їм постійно потрібно носити з собою протигази, бігати до бомбосховищ, купувати продукти за картками, ходити темними вулицями та й взагалі відмовляти собі практично в усіх задоволеннях, якщо нічого не відбувається".

У відповідь на це уряд запускає соціальну рекламу про те, що евакуація необхідна (Ілюстрації: "Британський плакат часів Другої світової війни із закликом до матерів лишити дітей у безпеці в евакуації. Британський плакат часів Другої світової війни із закликом до дітей евакуюватись із Лондона").

"Люди почали поступово повертатися з евакуації. Саме кіно стало тоді головною розвагою, щотижня у Великій Британії продавалося близько 30 мільйонів місць у кінотеатрах. Ще на початку вересня 1940 року у Лондоні поставили 24 спектаклі та мюзикли. Усе змінилось у ніч на 7 вересня 1940 року, коли німецькі бомбардувальники атакували Лондон, внаслідок чого 430 людей загинули та понад півтори тисячі дістали поранення"

(тобто люди рік сиділи в евакуації і дотримувалися суворих правил, обмежень і світломаскування, НЕ МАЮЧИ прямих бойових дій на своїй території. Вони почали повертатися з евакуації, коли на їхній території фактично війни НЕ БУЛО. На нашій території ідуть бойові дії, обстріли різних міст, як фронтових, так і "тилових", при цьому влада вимагає повернення працівників окремих підприємств, і далеко не всі ці підприємства убезпечені, евакуйовані тощо. Маю на увазі ті підприємства, які не належать до критичної інфраструктури і в яких є свій порядок роботи, вони знають свої ризики і приймають їх, ідучи в цю професію і на цю роботу. Для влаштування дитини в садок в Києві необхідно, щоб у садку було бомбосховище і в дитини обоє батьків працювали офлайн. Школи теж далеко не всі мають бомбосховища потрібного розміру).

"В уряді зрозуміли, що настав час соціальних реформ. Уже з 1942 року уряд почав розробляти концепцію "нової британської держави загального добробуту". Реформи вдалися — освіта, медицина та житло стали доступними для всіх, виплати з безробіття, допомоги з хвороби та пенсії зробили універсальними, запровадили нові пільги та виплати для материнства" (з вересня 1940 року Британію активно бомбили, але це не стало на заваді реформам, бо кожен займався своєю справою. У нас я поки що спостерігаю "реформи" у вигляді "общипування гусей" та регуляції валютного курсу, яка точно призведе до відтоку валюти з країни).