Найважча робота на війні - це бути піхотою
Ти створюєш передній край своєю лопатою та автоматом, саме ти та твій підрозділ стають тою самою смугою на карті, на яку дивиться весь світ. Багато людей хочуть воювати інтелектуально - ракети, снаряди, дрони, бронемашини, спецнази, але весь цей складний механізм працює тільки тоді, коли якісь люди з залізною волею, витривалістю, характером, зариваються у землю і тримають свій рубіж, не знаючи наперед, скільки на них полетить від ворога ракет та снарядів.
Найпочесніша роль на війні - бути піхотою. Рити окоп як власний дім, і битися за нього як за власний дім. Працювати на цій землі беззупинно, протоптати її, пролити землю власним потом, протерти мозолями, протоптати стежками, закріпити своєю зброєю, зігріти свій окоп своїм теплом. Не всім дано в житті бути піхотинцем. Не всі здатні до цих випробувань, не всі здатні жити день за днем як востаннє, щоб зробити кілька кроків, щоб вимірювати своє життя однією висотою, на яку треба зайти. І саме такі люди роблять ту вулицю та ту землю, на яку вони стають, нашою землею.
Свою останню світлину Роман Ратушний виклав 29 травня з окопу, який він вирив власноруч на цій висоті під Ізюмом. Неподалік від цього місця він загинув у бою з російськими окупантами. А фото біля купи лопат я зробив з ним там, на фронті, перед його виходом на позиції. Він був готовий до важкої роботи, він прагнув бути піхотою, і саме такі люди беруть висоти, та звільняють їх для нас назавжди.
https://www.youtube.com/watch?v=2w2nqiKhZZU