Лист про війну (частина 1)

 З глибоким співчуттям та смутком я читав твій лист. Ти пишеш, що твоя батьківщина у біді, що на твою країну підло і віроломно напали, що гинуть мирні люди. Ти пишеш, що армія твоєї країни виявляє небувалу мужність і героїзм, що багато хто вже героїчно віддав життя рятуючи інших відводячи вогонь на себе. Ти пишеш, що пригнічений, що горе і жах охопили твою волю і скували твої думки.
 
Я напишу тобі дещо про війну, сподіваючись на те, що читання мого до тебе листа хоч трохи полегшить твій біль. Я не писатиму тобі про історію війни, ні про стратегію та тактику проведення бойових дій, я напишу тобі про досвід війни, адже досвід - це переживання, яке прагне бути проясненим. Так, наприклад, травма може стати досвідом лише тоді, коли буде осмислена. Отже:
 
1.     Зрозуміло, що війна - це надзвичайна подія. Пригода, яка виходить за межі звичайного. Рамки звичайного проявляються тоді, коли вони починають руйнуватися. Раптовий переїзд з місця, де ти прожив двадцять років свого життя в інше місце, де ти можливо бував лише проїздом, змусить тебе мобілізувати навички, які, здавалось, ніколи не знадобляться. Виявляється, що знайти нічліг не так просто, доступ до питної води може виявитися справжнім святом, а ніж стає справжнім другом, який може врятувати у бою, але й може допомогти у приготуванні їжі і при розпалюванні багаття. Можливо звикнути до метушні і до загальної розгубленості буде теж нелегко і швидше за все в уяві будуть спалахувати образи з колишнього життя, яке здасться розмірним, ситим і навіть лінивим. Так, ти вперше почнеш переживати відмінності, відмінності, які виявляються при переході зі звичного до незвичного, з домашнього, близького та відомого, до нового та чужого. Ці відмінності – чистий досвід, грані життя, ще один вимір проживання. Досвід відмінності відкриває (розриває) обрій життєвого світу, а війна - це кузня відмінностей. Але важливо запам'ятати, що можна впасти у стан, у якому захочеться втекти назад, туди, де все було розмірено та зрозуміло, туди, де завжди тепло та безпечно; ні, слід зібрати всю свою волю і зустрічати нове і несподіване, небезпечне і непередбачуване віч-на-віч. Слід йти на зустріч до того, що відбувається, слід відкритися майбутньому відпускаючи минуле. Так досвід відмінностей робить нас глибшими, спокійнішими і впевненими в тому, що щоб не сталося ми залишимося тими, хто ми є.
 
2.    Війна руйнує дім. Дім як рідне місце. Рідне місце - це зв'язок реального та ідеального у конкретності життя. Рідне місце – це основа життєвого світу. Руйнування життєвого світу виявляє і визначає з усією суворістю обрій життєвого світу. Чому ті, хто захищає дім (рідне місце), навіть будучи у меншості порівняно з тими, хто нападає, перемагають? Тому що, мотивація чи внутрішня опора для дії, для прояву волі не абстрактна, не нав'язана, не надіслана, а вихідна, природна та органічна. У цій опорі з'єднаний досвід народження, досвід рідних відносин і досвід перебування (присутності) на рідній землі в певній єдності, що наповнює людину рішучістю і безстрашністю.
 
3.    Зрозуміло також, що війна – це вид боротьби. В інших видах боротьби ті хто борються приймають один одного як суперників, у війні ж як ворогів. Ворог - це не абстрактний інший, а конкретний чужий, який давить своєю чужістю на волю «свого» рідного. Ворог непримиренно протистоїть. Він протистоїть діями (волею) та мисленням. У боротьбі мета - перемога як така, перемога як демонстрація, як символ, у війні мета - знищення чи підкорення. Підкорення – це знищення свободи, а знищення – це винищення життя. У першому випадку життя без волі, у другому – свобода без життя.
 
4.    Чи чуєш ти звуки бомб, що розриваються? Гучні та низькі, загрозливі та підступні. Вони поряд і тут одночасно. Чи чуєш ти звуки тривоги, що кричить про необхідність негайного піти в укриття? В укриття… Але що там у укритті? Безпека? Укриття вкриває від загрози, але загроза залишається і в укритті, там у темному підвалі, у вогкості, на старому матраці. Укриття укриває від бомб. Укриття як захист стає домом. Укриття у київському метро чи у підвалі багатоповерхівки – це дім. Але такий дім, це дім-притулок, це дім-прихисток. Дім-прихисток, це коли зовнішнє випадкове стає внутрішнім, вихідним і своїм.
 
5.    Зверни увагу ще на одне. Коли руйнується місто ворогом, але люди у ньому живі та вільні, то одночасно відбувається і зворотний процес. Місто відроджується при руйнуванні будівель більше, ніж у мирний час. Місто стає не «звичним» місцем, не місцем проживання, а рідним місцем! Рідний дім починає розширюватися! Він починає знаходити контури, які раніше були приспані. Зруйноване місто як розбиті будинки, стає містом як рідним домом. Але цього мало, домом стає і вся країна. Нарешті, поняття батьківщини набуває всієї тієї повноти і конкретності, яка у своїй живій природності наповнює всіх, визначаючи кожного як необхідну і неповторну частину цілого.