Нюрнберг-2 зливають?

Як відомо, до Києва нещодавно приїзжав Генеральний прокурор США, який обговорював «зусилля щодо виявлення, арешту та судового переслідування осіб, причетних до воєнних злочинів та інших злодіянь, скоєних під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну», в тому числі, анонсував створення команди, яка об’єднає експертів із порушень прав людини, воєнних та інших злочинів, і дозволить надавати технічну допомогу в розслідуваннях.

Більш того, було заявлено, що Генеральний прокурор США призначив радником із притягнення до відповідальності за воєнні злочини колишнього Директора офісу спеціальних розслідувань підрозділу, який «відповідав за ідентифікацію, позбавлення громадянства та депортацію винних у злочинах нацистів під час Другої світової війни».

Тобто американська сторона зробила ряд кроків, які свідчать, що вона не тільки готова і буде вести розслідування та притягнення до кримінальної відповідальності за найтяжчі злочини під час агресії рф проти України відповідно до принципу універсальної юрисдикції, тобто щодо тих осіб, на яких розповсюджується юрисдикція американських судів.

Такі дії підтверджують, що США готові надавати допомогу в притягненні до відповідальності винних осіб по всьому світу.

А що в нас?

Згідно нещодавньої заяви Генпрокурора України, за період з 24 лютого в Україні по воєнних злочинах вже винесено 6 вироків, ще 8 справ знаходяться в судах, 118 особам оголошена підозра, щодня відкривається 200-300 кримінальних проваджень, щодо 80 з 800 ідентифікованих осіб триває кримінальне розслідування.

Але, зрозуміло, це стосується найнижчого рівню злочинців, виконавців.

Важливим є питання щодо притягнення до відповідальності топ-злочинців, при тому, що багато з них мають посадовий імунітет, тобто, принаймні, під час знаходження на посаді, вони не можуть бути притягнуті до відповідальності нашими національними судами.

А такого роду підозрюваних, за словами Генпрокурора, тільки за злочин агресії більше 600.

Плюс, важливим є питання щодо контрибуцій та репарацій з боку росії та білорусі, які не можуть бути вирішені нашими національними судами – через вже так званий «державний» імунітет.

На додаток, як ми вже неодноразово вказували, необхідно прийняти ряд рішень, які виходять за межі повноважень існуючих судових органів, в тому числі, щодо засудження та заборони ідеології «руського міра» – рашизму, щодо декомунізації, десталінізації, депутінізації, щодо покаяння населення агресорів, щодо заборони агресорам мати, виготовляти, зберігати тощо зброю масового знищення та засоби її доставки, щодо конфіскації майна певних осіб, пов’язаних з агресорами тощо.

Як ми неодноразово, починаючи з 25 лютого, заявляли, ці питання повинен вирішити спеціально створений міжнародний трибунал.

І цілим рядом вітчизняних високопосадовців було підтверджено, що ведеться робота по створенню трибуналу.

Але, при цьому була оголошена обставина, яка дуже насторожує.

Було вже неодноразово заявлено, що цей трибунал буде розглядати тільки один злочин – злочин агресії.

Через те, що, мовляв, його найлегше довести.

А, воєнні злочини, в тому числі, злочини проти людства/людяності та злочин геноциду «будуть передані» до Міжнародного кримінального суду (МКС), який, мовляв, давно вже працює по цими питаннями.

З цього приводу необхідно зробити ряд зауважень.

Перше.

Ми знаємо, що станом на цей час Римський статут, правову основу діяльності МКС, ратифікували більше 120 держав.

При тому, цілий ряд держав, які беруть участь в міжнародних конфліктах (в тому числі, Ізраїль, Індія, Китай, США тощо), цей статут не ратифікували, а США свого часу навіть запровадили економічні санкції та візові обмеження проти представників МКС — через спроби останнього притягнути до відповідальності американських військових.

Друге.

Ми знаємо, що кілька десятків країн звернулися до МКС з заявами щодо розгляду ним злочинів, вчинених в Україні, а під час зустрічі з симпатиками МКС в Україні Прокурор МКС нещодавно заявив, що МКС зможе засуджувати 4 осіб за рік.

При тому, за всі попередні 20 років своєї діяльності МКС засудив 3 осіб, тоді як, наприклад, Трибунал для колишньої Югославії за аналогічний період виніс обвинувальні вироки відносно 90 осіб.

Третє.

Ми знаємо, що нещодавно МКС отримав 100 тисяч євро від уряду Латвії «для розслідування воєнних злочинів рф в Україні».

При тому, загальні витрати за попередні 20 років діяльності МКС склали більше 2 мільярдів доларів США, тобто, близько 100 мільйонів доларів на рік, яких, за заявами ряду представників МКС, було замало.

Четверте.

Ми знаємо, що цілий ряд українських посадових осіб зробили заяви про те, що в МКС вже «судили президентів» та що МКС зможе притягнути до відповідальності вище керівництво рф.

При тому, в 2011 році Прокурор МКС представив у МКС справу стосовно президента Кенії Ухуру Кеньятта та інших, а на грудень 2014 року Офіс прокурора МКС відкликав звинувачення проти всіх фігурантів — через недостатність доказів.

В 2017 році в ЗМІ були оприлюднені документи, які, начебто, свідчать про роботу прокурора МКС на Кеньятта.

А президент Кот-д'Івуара Лоран Ґбаґбо, якого обвинувачували в злочинах проти людства/людяності, який з 2011 по 2019 роки, близько 8 років вже знаходився під вартою по справі МКС, в 2019 році був повністю виправданий, знову ж, — через брак доказів.

Тобто, МКС за всі близько 20 років свого існування не засудив нікого з вищого керівництва держав.

Крім того, вимоги МКС є обов'язковими тільки для держав-членів Римського статуту та тих, хто розповсюдив його юрисдикцію на себе в спеціальному порядку (як Україна), а ні рф, ні рб не ратифікували Римський статут.

Так, відповідно до норм міжнародного права, білорусь також є агресором.

А МКС не зможе допитувати, затримувати та притягувати до відповідальності громадян рф та рб на тимчасово окупованих українських територіях та на території рф чи рб без їх дозволу та сприяння, а ті можуть ігнорувати МКС та його рішення без негативних наслідків для себе.

При тому, заочний розгляд судових справ в МКС не допускається (частина 1 статті 63 Римського статуту: “Обвинувачений присутній на судовому розгляді”).

Максимум, що зможе зробити МКС, це видати міжнародні ордери на розшук та затримання вказаних осіб, які, якщо не будуть визнані "політично вмотивованими" та ігноруватися, є не обов’язковими не тільки для держав – не членів Римського статуту, а й інших, адже ніякі санкції за невиконання вимог МКС не передбачені.

П’яте.

Ми знаємо, що головний прокурор МКС анонсував приїзд в Україну слідчих та судмедекспертів МКС.

При тому, анонс, а не приїзд, про який поки що інформація відсутня, стався в середині травня 2022 року, тобто майже через чотири місяці після початку відкритої агресії, а, наприклад, Рада ООН з прав людини прийняла рішення про створення незалежної міжнародної слідчої комісії щодо України 4 березня 2022 року. І ця комісія, відповідно до інформації зі ЗМІ, активно працює в Україні.

Шосте.

Ми знаємо, що в ЗМІ було оголошено, що «рука Москви» намагалася проштовхнути в МКС свого «агента» в якості практиканта, згідно коментарів, щоб бути обізнаною в справах МКС.

При тому, ЗМІ повідомляли, що з подібною метою деяких представників Офісу прокурора МКС просто підкуповували, та що були випадки, коли прокурори МКС самі оприлюднювали конфіденційну інформацію, чим ставили під загрозу життя свідків.

Сьоме.

Ми знаємо, що МКС діє за принципом комплементарності, тобто розглядає справи тільки тоді, коли держава не хоче або не може проводити розслідування та притягнення до відповідальності.

Тому дуже дивно чути від Генпрокурора нашої держави слова, що «прокурор МКС забере справи».

МКС не може нічого «забрати», а діє виключно тоді, коли держава розписується в своїй нездатності виконувати одну з головних своїх функцій – притягнути до відповідальності осіб, при тому, за найтяжчі злочини.

А, наприклад, міністр юстиції Нідерландів, держави, яка ратифікувала Римський статут, через 13 днів після загибелі Боїнга MH17, у зверненні до свого парламенту заявив, що Нідерланди не подаватимуть заяви до МКС, бо цей суд – «остання гавань для країн, які визнають, що вони неспроможні або ухиляються від розслідування злочинів».

Восьме.

Ми знаємо, що ведеться певна робота зі створення трибуналу.

При тому, виходячі зі світового досвіду, є три основні варіанти створення трибуналу:

1) за угодою держав (приклад - Нюрнберзький трибунал);

2) за угодою держави з ООН (приклад - Спеціальний суд по Сьєрра-Леоне);

 3) за резолюціями Ради безпеки ООН (приклад - Трибунал для колишньої Югославії).

На нашу думку, для України найкращим варіантом є трибунал, створений за резолюцією Ради безпеки ООН.

Тоді він буде посилений можливими санкціями ООН за невиконання його рішень.

Від голосування в Раді безпеки ООН рф треба усунути відповідно до статті 27 Статуту ООН як "учасника конфлікту" (термін Статуту).

З іншим постійним членом Ради безпеки ООН, Китаєм, треба домовлятися.

Створення трибуналу за угодою держав, на нашу думку, має цілий ряд недоліків.

Адже, крім недостатньої юридичної сили рішень такого трибуналу, які, скоріше за все, не будуть забезпечені санкціями ООН, великою є вірогідність того, що рф найближчим часом створить свій «трибунал» - «за угодою держав», до кола яких, крім рф та білорусі, може бути залучений ряд інших сателітів.

Де основним пунктом обвинувачення може бути «геноцид» - як на територіях «ЛНР»/«ДНР», так і стосовно населення Африки – «через створену Україною продовольчу кризу».

А «біла книга злочинів київської хунти», як і відповідні кримінальні справи, в рф ведуться з 2014 року.

І тоді буде мати місце конкуренція трибуналів та їх рішень, при тому, що, судячи з усього, «трибунал від рф» буде створений набагато раніше нашого.

У зв’язку з вказаним вище виникають закономірні питання.

Перше. Чому трибуналу щодо злочинів в Україні з самого початку обрізаються повноваження, передаючі йому тільки злочин агресії, а всі інші злочини – на користь МКС, структури, яка не тільки обмежена в повноваженнях, а й за 20 років діяльності продемонструвала свою наднизьку ефективність?

Друге. Чи не зв’язано це з бажанням «зберегти лице» МКС, репутація якого в світі - на наднизькому рівні та який, при наявності серед його повноважень злочину агресії, тим не менш, через необхідне для цього рішення Ради безпеки ООН та обов’язкове вето з боку рф, має труднощі з розгляду якраз злочину агресії?

Третє. Чи не виглядає ця наполегливість в просуванні МКС з боку посадовців нашої держави як лобіювання цієї структури – в ущерб національним інтересам?

Четверте. Чи погодиться український народ на те, що замість створення воєнного трибуналу для покарання злочинців за всі найтяжчі злочині, скоєні під час збройної агресії проти України, для вирішення питань щодо репарацій, засудження рашизму тощо, їм пропонують задовільнитися піар-кампанією в інтересах МКС з видачею міжнародних ордерів на арешт верхівки агресорів – без можливості їх реального притягнення до відповідальності?

П’яте. Чи усвідомлюють ці посадові особи, що зараз питання щодо МКС – це не просто дебати між правниками, це справа національної безпеки та що дії по просуванню інтересів недієздатного судового органу можуть бути розцінені не просто як посадове правопорушення, а як державна зрада, адже можуть бути розцінені як дії, спрямовані на уникнення відповідальності рф, рб та їх громадян під час агресії проти України?

Деякі висновки.

Україна не має права проміняти шанс притягти своїх катів до відповідальності на забаганки зацікавлених лобістів «зберегти лице» МКС за рахунок України.

Крім того, як неодноразово вказуваломь, МКС може притягувати до відповідальності захисників України, адже він, відповідно до свого Статуту, розглядає «ситуація в цілому», а не окремі злочини.

При цьому, нашим захисникам можуть бути інкриміновані такі епізоди як заяви про те, що пощади не буде, або занадто жорстке поводження з ворожими комбатантами.

При тому, апологети МКС прямо заявляють, що російські військові можуть уникнути покарання, адже вони могли помилятися щодо законності наказу свого воєнного керівництва і підпадати під статтю 22(1)(с) Римського статуту.

Апологети МКС (чи рф?) впевнені, що українські комбатанти також скоюють воєнні злочини і, незважаючи на таке поняття як воєнний імунітет, вимагають їхнього розслідування, фактично погрожуючи не тільки підірвати бойовий дух наших захисників, а й звинуватити Захід в наданні Україні озброєння для скоєння воєнних злочинів і примушуючи наших союзників припинити надавати Україні воєнну допомогу.

МКС - договірний суд, який фактично не зможе притягнути до відповідальності за воєнні злочини, злочин геноциду та інші найтяжчі злочини нікого з керівництва рф та рб, адже на них не розповсюджується юрисдикція цього суду, МКС не допускає заочного засудження, відповідно до свого Статуту, але, як показує попередня практика, МКС не здатен засудити й очно, адже його розпорядження є необов’язковими та можуть ігноруватися не тільки рф та рб, на яких юрисдикція МКС не розповсюджується, а й підписантами Римського статуту через відсутність реальної відповідальності за невиконання рішень МКС.

То навіщо Україні обмежувати повноваження трибуналу та звертатися до МКС - суду, який, якщо й зможе когось засудити, то виключно захисників України?