Олексій Філатов. Наступний у справі Медведчука
Свідчення Медведчука про те, як він отримав у власність горезвісну трубу, дозволяють оцінити масштаби корупції та використання влади в особистих інтересах Петром Порошенком та високопосадовцями його адміністрації. Цей кейс демонструє весь злочинний ланцюг тіньового впливу на державні органи влади, правоохоронні органи, а також суди. А головна його цінність полягає в тому, що нарешті дозволяє назвати ім‘я кожної ланки цього ланцюгу, точніше, кожного спільника російського агента Медведчука в українській владі. Особливо мене цікавило ім‘я чиновника, який так оперативно провів через суди всі ці схеми. Після свідчень Медведчука сумнівів не залишилось: це Олексій Філатов, заступник голови Адміністрації президента Порошенка.
Отже, в чому, власне, полягала схема, нагадую. Навесні 2016 року частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара–Західний напрямок», яка належала державі, приватизувало ТОВ «Прикарпатзахідтранс», пов‘язане з Медведчуком. «ПрикарпатЗахідтранс» (статутний капітал 105,56 млн грн) належить підприємству «Нафтобітумний завод» (51%), International Trading Partners (48% якої належить Медведчуку) та громадянину Німеччини Анатолію Шеферу (1%). Медведчук говорить про цю оборудку наступне: «Порошенко решал все вопросы как судебной системы, так и административных органов через возможности президентской должности и административного влияния. Суды, прокуратура, Антимонопольный комитет, Фонд госимущества – все они принимали решения, нужные для личных интересов бывшего президента». Таким чином, високоприбутковий бізнес був умисно виведений з державної власності і переданий російському агенту, який використовував ці кошти для підриву національної безпеки в інтересах агресора.
Лише за перший рік роботи “труба” Медведчука окупила себе вдвічі - близько $42 млн. За рік вона прокачувала близько 2 мільйонів тонн або близько 20% українського ринку дизельного пального і це тривало кілька років - до травня 2019 року, до моменту припинення повноважень Порошенка.
Національне антикорупційне бюро почало розслідування факту привласнення державного майна, а в лютому 2021 року Вищий антикорупційний суд за клопотанням детективів НАБУ та прокурорів САП наклав арешт на приватизовану Медведчуком частину трубопроводу.
Важливий момент: виведення трубопроводу з державної власності здійснювалося шляхом ухваленням низки рішень різноманітними державними органами, а головне - судами. Саме 21 квітня 2015 року суд у Рівному за одне засідання повернув трубу росіянам і скасував вже фактично завершену націоналізацію стратегічного нафтопродуктопроводу. Після цього трубопровід повернувся росіянам і розпочався процес переоформлення його на людей Медведчука. Ухвалити таке очевидно неправосудне рішення щодо стратегічного об’єкту без погодження з АП суд не міг, оскільки це рішення ухвалювалось в інтересах країни-агресора. Питанням судів в адміністрації Порошенка суди курував заступник голови Олексій Філатов і саме він зараз є фігурантом розслідування НАБУ про незаконне збагачення. Вже з’ясовано, що Філатов приховав від декларування компанію AEQUO, яка належить його цивільній дружині Анні Бабич, з якою він виховує дитину. Цікаво, що компанія AEQUO була створена одразу після призначення Філатова на посаду в АП. Зазвичай високопосадовці використовують такі фірми для легалізації коштів, які отримуються шляхом використання службового становища. Але незаконне збагачення - це найменший зі злочинів Філатова.
Головне - те, що він, чітко усвідомлюючи, що виконує завідомо незаконне доручення Порошенка і діє в інтересах держави-агресора, умисно зловживав своєю посадою та повноваженнями заступника голови адміністрації Президента для незаконного впливу на судову систему, наслідком яких стало ухвалення рішень, які завдали шкоди державним інтересам та національній безпеці.
Враховуючи, які наслідки для України мало сприяння росії та Медведчуку Порошенком та його адміністрацією, впевнений, що ця історія має завершитись для всіх її учасників в’язницею. Для всіх - включно з Філатовим, який є ключовим виконавцем злочинних схем.
Едва ли это поможет, слишком очевидны преступления нынешних властей.
Общество всё равно будет задавать вопросы и требовать на них ответы.
Насправді на той час труба належала не українській, а касапській державній фірмі "Транснефть"; а ТОВ «Прикарпатзахідтранс» - її т.зв. "дочка" в Україні. На той час ще йшли ініційовані ще урядом Яценюка в 2014-му за рішенням РНБО (під головуванням Пороха) суди про повернення тої труби в українську держвласність; і суди закінсились, остаточно, здається ще в 2020-му році передачею її в Фонд держмайна.
Це тільки перша брехня в цьому висері... До речі, там є і правда - яка подекуди навіть спростовує брехню (в т.ч. вищенаведену).