Донорська кров Києву… не потрібна?
Коли вся країна перетворюється на критичну інфраструктуру, вкрай важливо берегти стратегічні галузі, які дають можливість рятувати життя людей. Мені здається, це цілком логічна та очевидна думка. Перше, про що волають після обстрілів та багаточисельних поранень, як от було в Кременчузі, - про необхідну донорську кров. Але, як вже багато хто зазначає, війна у багатьох закінчилася, почалася політика і на перший план знову випливають дивні схеми.
Зараз, здається, вже нікому не потрібно пояснювати, наскільки важливою в нашій реальності є донорська кров. Поранених багато. Менше їх, поки, на жаль, не стає. Навпаки… Операції також продовжують виконувати наші героїчні лікарі. І більшість з них не проведеш без підстрахування у вигляді крові та її компонентів. Рятівна субстанція. Без перебільшення.
І чим більше пунктів прийому та обробки донорської крові, тим краще. Бо і людям має бути зручно. І в черзі час не витрачається. І приготування препаратів може відбуватися без очікування.
Все ж зрозуміло? Не виникає питань щодо правильності всього вище сказаного? У людей, яким не байдужа доля поранених, для яких війна почалася ще у 2014 році, для яких вона лише набула розмаху, так і є. Але, схоже, не для київської адміністрації. Бо на днях представники столичного медичного департаменту наполегливо попросили залишити орендовані приміщення у Київського міського центру нефрології та діалізу на вулиці Петра Запорожця, 26 розташований там філіал Київського міського центру крові. Попрацювали – вистачить. Те, що цей додатковий пункт здачі донорської крові спеціально відкривали на лівому березі ще й на базі лікарні, де постійно проходять очистку крові люди із нирковою недостатністю, яким ця рідина потрібна, як кисень, вже забули. Додам, що філіал на Петра Запорожця кожного дня приймає по 50 донорів. І забезпечує компонентами донорської крові лівобережну частину міста Києва цілодобово.
Симпатично, що "пропозицію" філіалові зробили напередодні свят – Всесвітнього дня донора крові та дня медпрацівника. Привітали. І попросили покинути приміщення в двотижневий термін. Чиновники від медицини чомусь геть не думають про апаратуру, якою обладнана філія. А вона складна, її краще не рухати лишній раз. Куди її перевозити, як? Хоча якраз під час війни було б по-хазяйськи піклуватися про всю апаратуру, яка є в наявності. Тим більше з огляду на те, скільки лікарень зруйновано, скільки сучасної техніки країна вже позбулася. Давайте поламаємо ще щось власними руками…
Крім того – термінове прохання залишити орендоване приміщення порушує закони воєнного часу. Це детально виложили юристи Центру крові. І, вважаю, варто це уважно прочитати – бо всюди є посилання на чинне законодавство.
"Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану". В пункті 5 цієї постанови наголошується, що "договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагається". Хочемо наголосити, що структурний підрозділ №2 Комунального некомерційного підприємства "Київський міський центр крові" відповідно до п.1.5. Статуту підприємства (зміни до якого затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.10.2021р.), знаходиться за адресою: м. Київ, П. Запорожця 26 і має в умовах воєнного стану стратегічно важливе значення для забезпечення потреб закладів охорони здоров’я м. Києва, що розташовані на лівому березі міста, в донорській крові та компонентах донорської крові. З початку прямої російської агресії відділення трансфузіології даного структурного підрозділу №2, працювало для забезпечення потреб не тільки закладів охорони м. Києва, але міст та областей, зокрема Чернігова та області, що зазнали нещадних руйнувань від російсько-білоруського нападу. За цей період структурний підрозділ на лівому березі прийняв 5 тисяч донорів, забезпечивши 35 відсотків загальної заготівлі донорської крові та компонентів донорської крові на підприємстві.
Ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" містить вичерпний перелік підстав для відмови у продовженні договору оренди. Підстава зазначена у Вашому листі від 13.06.2022 р. "заплановане проведення капітального ремонту" не передбачена ст.19 Закону. Причина, вказана у листі від 13.06.2022 р. про намір не продовжувати дію Договору оренди за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця 26, а саме "заплановане проведення капітельного ремонту відповідно до рішення Київської міської ради від 24.12.2020 "Про Програму економічного і соціального розвитку м. Києва на 20221-2023 роки" та Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 28 січня 2021р. "Про Програму економічного і соціального розвитку м. Києва на 2023-2023 роки", в умовах воєнного стану не має об’єктивного підґрунтя. Особливості бюджетного процесу в умовах воєнного стану не передбачають фінансування подібних капітальних видатків. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України"Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану" від 09.06.2021 зі змінами від 2022 р. щодо пріоритетності здійснення видатків Казначейством та органами Казначействата Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 року "Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану", внутрішніх розпоряджень Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради, прийнятих на підставі вищевказаних нормативних документів, видатки на проведення капітальних ремонтів по вищевказаним програмам до кінця року фінансуватися не будуть.
Повідомлення про іншу причину наміру не продовжувати Договір оренди, вказану у листі від 14.06.2022, посилаючись на ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", було зроблено з порушенням п.5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 року в частині строку подання такого повідомлення в 30-денний термін, а тому немає законної сили та братися до уваги не може.
Враховуючи все вищезазначене повідомляємо, що комунальне некомерційне підприємство "Київський міський центр крові", користуючись нормами чинного законодавства у воєнних час, має намір проводити статутну діяльність із забезпечення територіальної громади міста Києва, інших суб’єктів системи крові державної та комунальної власності, а також потреб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Служби безпеки України відповідно до їх замовлень (Наказ Міністерства охорони здоров’я від 07.03.2022 "Про організацію забезпечення потреб донорською кров’ю та компонентами крові в умовах воєнного стану") донорською кров’ю та компонентами крові в структурному підрозділі №2 за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця 26. Не продовження зазначеного договору оренди вважаємо необґрунтованим та таким, яке підриває обороноздатність країни в умовах прямої російської агресії".
Чи то з’явилася можливість "розпилу" грошей, які несподівано знайшлися на капітальний ремонт, який точно не потрібен зараз в лікарні, бо зараз більша потреба в відбудовуванні пошкоджених у місті житлових і не тільки будівель. Чи починають "муляти" державні лікарні. Бо знову пішли розмови про те, що варто залишити на всю столицю лише вісім (!) лікарень, а всі інші передати у приватні руки. І краще ж їх передавати після капітального ремонту, проведеного за державні гроші…
Так виглядають кабінети Центру крові на лівому березі Києва зараз…
…а так – приміщення, в які філії пропонують перебратися до 9 липня
При цьому співробітникам філії вже знайшли місце, куди можна переїхати – у закинуті приміщення лікарні швидкої допомоги. Фотографії запропонованих кімнат красномовні. При цьому ремонт там Центру крові порадили провести власними силами…
Дивує лицемірство наших чиновників. Бо у Всесвітній день донора саме чиновниця департаменту розповідала про важливість центру крові для столиці. Наводила цифри: "Із початку повномасштабних воєнних дій на території України Київський міський центр крові прийняв 8600 донорів. Уже 24 лютого Департамент охорони здоров’я звернувся до мешканців столиці з проханням здавати кров для потреб хворих та поранених. Тоді ж було переформатовано роботу: Центр крові перейшов у цілодобовий режим, а співробітники працювали у кілька змін – днем на забір крові, вночі – на її переробку. Заради можливості рятувати життя кияни пішки діставалися до пунктів здачі крові, очікували у величезних чергах і розходилися лише в комендантську годину. В результаті за перші 30 днів війни було прийнято понад три тисячі донорів. Це вдвічі більше, ніж за такий самий період у мирний час. Мене вразило, що з 8600 донорів більше половини здавали кров вперше у житті, а це 4 565 киян, серед яких, до слова, дуже багато молоді. Під час загострення військових дій вони вирішили бути корисними – заради інших, заради перемоги". Чиновниця на загал дякувала співробітникам Київського міського центру крові за професіоналізм та вміння працювати в екстремальних умовах і одночасно підписувала догану директорці Центру крові та розпорядження терміново переїхати філіалу на лівому березі. Якось розходяться слова із справами…
Реформування медицини – тема улюблена і давня. Але, як правило, за бортом більшості "пореформованих" приватних клінік залишаються найбільш не захищенні громадяни країни. А їх за останні чотири місяці стало в рази більше. Знайдіть відповідь на запитання, чи зможуть туди звертатися внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованих територій? За рахунок цих людей кількість пацієнтів в принципі збільшилася. Але про них також воліють не згадувати, прикриваючись прекрасним висловлюванням: не на часі… А от закривати філію Центру крові – на часі.
Як тут не згадати вислів, який особисто мене страшенно дратує: кому війна, а кому мати рідна. Чи будемо чекати, поки по Києву прилетить так, що без крові лікарі таки захлинуться? А потім покарають тих, хто і так намагається щось робити, аби передбачити розвиток подій. Дуже б не хотілося стати провидицею…
