Люта вдячність компанії Балістика
Компанії Балістика 26 червня виповнилось 8 років. Сьогодні побачила.
Пам'ятаєте як в січні-лютому 2014-го року після перших смертей від вогнепальної зброї з боку ментів всі в лихоманці шукали бронежилети. Я дуже добре пам'ятаю. Це було щось на кшталт нав'язливої ідеї. Це була наче панацея, "чарівний захист", В мене було щонайменше 4 людини, яких мені вкрай потрібно було вдіти в бронежилети. Серед них звісно Роман Ратушний. І поступово я знаходила якісь броніки - не того класу, не від вогнепальної зброї, якісь самопальні, Але все більш менш серйозне з'явилось вже після розстрілів... Апофеозом був повний автомобіль бронежилетів, який мені друг пригнав вже 23-го чи 25-го лютого звідкись прямо на Майдан і перевантажив в Бегемота. Вони тоді поїхали в Крим...
Але 20-го лютого багатьох броніки не спасли...
"24 лютого 2014 р. · Київ ·
Еще про бронежилеты, из подслушанного:
- ой, у тебя бронежилет, это было так опасно!!
- да не волнуйся ты, броник появился, уже когда все закончилось..."
Майбутній засновник компанії "Балістика" Довгий Олександр в ті самі дні ще більше опікувався бронезахистом: https://censor.net/.../dyrektor_kompaniyi_balistyka...
Олександр був комендантом Михайлівської сотні. І намагався захистити всіх свої людей. Замовляв їм тоді більш якісні бронежилети, але це теж було трохи схоже на "чаклунство" - надів бронік і в доміку...
В ніч з 18-го на 19-те лютого Олександр був в черепашці, яку розстріляли тітушки біля Інтерконтиненталя
Так от. Ця нав'язлива (в хорошому сенсі) ідея захисту "бронежилетом" в Довгий Олександр раціоналізувалась, матеріалізувалась і стала бізнесом. Максимально соціально корисним і соціально відповідальним бізнесом. Так з'явилась компанія "Балістика". Мені аж прям тепло на душі, що ту "бронежилетну лихоманку", яку дофіга людей тоді переживали, хтось взяв і перетворив на реальну корисну справу.
Дивно, що ми ні тоді, ні за вісім наступних років не перетнулись. Адже з тієї черепашки хтось став моїм клієнтом, хтось хорошим знайомим. Да і під час Майдану ми часто тусили біля Михайлівської сотні... І в ту ніч ми теж були там:
Перетнулись ми вже на війні. Якийсь час служили в одному підрозділі. А "вдруге познайомились", коли Довгий Олександр розповідав про поранення Ігор Чернецький. Розповідав не мені і без імен і дат... Але я впізнала.
Вже під час війни Довгий Олександр придумав і реалізував купу корисних тактичних ніштяків. Які, як і купу іншої продукції компанії переважно роздає військовим безоплатно, викладає викройки і креслення у вільний доступ, ділиться ідеями і технологіями. Власне робить все те, що зазвичай взагалі не притаманно бізнесу.
Сподіваюсь, в компанії є більш прагматичні люди, які припинять цей потік щедрості і не дадуть їй збанкрутувати. Хоча… я впевнена, що "Балістика" буде процвітати. Ну бо максимально правильні принципи спрвідує, максимально правильні і корисні речи робить, максимально точно відчуває ситуацію.
Якщо ви ще не зрозуміли, то це лютого піару пост.
Звісно спонсорований компанією "Балістика", адже в мене як і в половини підрозділу їхня плитоноска, підсумки, захист, планшет і ще купа всього.
