Про проблеми з якими ми зіткнулися в Северодонецьку та Рубіжному

Коротко, без пафосу та макро висновків генеральського рівня. Проблеми за ранжиром на мій особистий розсуд та досвід.

1. Ми ще не навчилися збивати Орлани, які наводять і корегують артилерію. Так, я знаю що хтось десь це робив, але в нас з цим питанням суттєвий трабл. Це не стосується дронів, з якими ми більш-менш успішно боролися - мова про БПЛА класу Орлана - саме вони очі артилерії.

2. Про пропорцію щодо кількості арти наша/ворожа, особливо далекобійна ви і без мене знаєте. Ця пропорція до цього часу не на нашу користь, але потроху вирівнюється...

3. Не достатньо кваліфікованої та озброєної відповідною бронетехнікою піхоти! Це тема поки що закрита для широкого загалу, але це саме те, що не дозволило нам втримати Рубіжне з Северодонецьком. Наша БТГр, наприклад, билася що найменш 1:10 по особовому складу, не маючи на озброєнні жодної БМП, навіть застарілого зразку (техніка на гусеничному ходу легше переносить осколкові поранення на відміну від колісної). А кілька БТР погоди не роблять. Не моя справа оприлюднювати деякі речі щодо деяких підрозділів, які залучалися до оборони Северодонецького плацдарму, але мали місце масові несанкціоновані відходи з позицій! Особливо це стосується підрозділів ТРО, якими, на мій погляд, потрібно було підсилити БТГр НГУ та ЗСУ, віддавши їм в підпорядкування. Самостійно вони не показали себе ефективними бойовими підрозділами та понесли невиправдані дуже великі втрати.

4. Звичайно ворожа авіація зі всіма існуючими...

Всі інші питання наше командування намагалося вирішувати і вирішувало. Голодними ми не сиділи, і б/к не жаліли, хоча і витрачали його рахуючи...

В часи відчаю (було і таке) я завжди заспокоювався коли чув в рацію монотонний голос когось зі штабу артилерії, хто в той час надавав вказівки бойовим розрахункам.