Навіщо нам Родіна-мать зі щитом та без нього?
Мінкульт разом з Інститутом Національної пам’яті врешті згадали про свої обов’язки – зачищати навколишній простір від комуністичних пам’яток. Але робити це воліють обережно, так би мовити, «напівшишечки». В кращих традиціях «аби чого поганого не вийшло і ніхто не відповідав одноосібно» запустити опитування: що зробити зі щитом Родіни-Матері, на якому досі красується радянський герб. Серед іншого – його пропонують залишити. Відмазка для цього вигадана стандартна та примітивна – якщо серп і молот відшкребти, то може завалитися весь величезний монумент.
Як слушно зауважив історик В’ятрович, взагалі допускати варіант «залишити як є» - це порушення закону і маніпуляція У відповідь на цей закид з кущів під Києвом вискочив діючий директор Інстититуту Національної Пам’яті Антон Дробович.(Варто зазначити, що з 24 лютого Дробович став активним бійцем селфі-фронту, і невтомно висиджує собі УБД та медальки у безпечних місцях). Так ось, Дробович вкрай оперативно висипав з кишені посилання на купу документів, за якими він має радянський герб охороняти. Це і не дивно, бо трепетне ставлення цього посадовця до всього комуняцького – його традиційна поведінка. Дробович так тримається зубами за все комуняцьке, наче має не 36 років, а 76 шість, і більшу частину життя був у парткомі. Хоча за потреби та політичної доцільності, той самий хамелеон Дробович висипе ще стільки ж посилань на те, що радяньский герб треба зносити. Якось же він знайшов пару років тому лазєйку, щоб дозволити прикрасити монумент тієї ж Родіни-Матері ЛГБТ прапором? Ніщо не завадило.
Дивно, що ініціаторам апгрейду Родіни-матері не спала на думку ідея – взагалі її знести. Кияни давно кличуть монумент бабой та одроблом. Він зведений він лише 40 років тому, відкривав його Брєжнєв. Ніякої мистецької цінності Родіна-Мать не має, вона є роботою скульптора Вучетича, який перед цим спроєктував аналогічну тьотку у російському Волгограді з метою підкреслення «вітчизняної перемоги». Вочечвидь, київська Родіна-Мать є тим самим радянським спадком, від якого треба позбавлятися. Так, хтось до тієї махіни звик, але ви і до Леніна на Бесарабці звикли. Відвикнете.
Це суцільний кринж, що посеред війни з росією у нас проводиться опитування і скликають архітектурні комісії у роздумах, що ж робити з комуняцьким щитом у символа радянського монументалізму. Хочеться вірити, що поки Дробович і досі ліниво чухається – станеться диво, і Родіну-Мать знищить під час роботи української ПВО. А ще прилетить у Маріїнський парк по пам’ятнку кату Ватутіну. Чи навіть Щорса точково довбане. Бо остаточна зачистка від більшовистської символіки має нарешті відбутися.