Прихована петля на шиї цивілізованого світу

Чому Путіну може бути простіше перемогти Європу, ніж Україну

Нещодавно голова Європейської ради Шарль Мішель звинуватив Росію в перетворенні продуктів харчування на зброю. Він назвав це "ракетою-невидимкою" проти світу, що розвивається. Насправді таких невидимих ​​ракет вже випущено безліч. А їхніми пунктами призначення є США, Великобританія та країни ЄС, які є союзниками України у війні з Росією. Тактика на виснаження, яку використовує Путін, зокрема, спрямована на ослаблення високої підтримки України серед населення цих країн.

Важливо розуміти, що союзники України – це держави з розвиненою системою демократії. Це робить їхніх політиків дуже чутливими до настроїв виборців. Коли почалася війна, люди у цих країнах мільйонами виходили на вулицю на підтримку України. Це був величезний чинник тиску на позицію закордонних політичних діячів щодо нашої країни. Але якщо громадяни цих країн знизять градус зацікавленості щодо допомоги Україні через внутрішньоекономічні проблеми, то й самі політики, у відповідь на запит з боку суспільства, змушені будуть дещо знизити активність відносно України.

Важливо розуміти, що я зовсім не прагну розповсюджувати в цій статті "зраду" та панічні настрої. Навпаки, сьогодні беззаперечна більшість населення ЄС, США та Великобританії – на боці України. Такої єдності у світі, мабуть, не було останніх 50 років. До європейських політиків прийшло розуміння, що задобрити зло неможливо. До того ж, від таких спроб воно лише стає ще більшим. Потрібні безкомпромісні заходи та рішення.

Проте насіння, яке сіє російська пропаганда та політична тактика, починають давати перші боязкі паростки, які треба встигнути "зрубати на корені". Вже зараз. Якщо ви досліджуєте тенденції громадської думки в країнах – союзниках України, то, напевно, могли побачити, що хоча відсоток тих, хто хотів би, щоб їхні країни більше зосередилися на внутрішніх проблемах та дещо послабили увагу до України, – хай і повільно, але все ж таки збільшується. І важливо почати з цим боротися вже зараз, бо восени, коли настануть холоди та тиск економічних проблем на ці країни посилиться, може бути вже пізно.

Зони тиску на союзників

Тактика агресора полягає у створенні ефекту метелика, коли помах його крил в одній частині світу призводить до великих та непередбачуваних наслідків в іншій. Заблокувавши зерно в Україні, агресор створює умови для безпрецедентного за останні десятиліття голоду у деяких частинах Африки. Це призведе до мільйонів смертей та нового масового потоку біженців із цього регіону до Європи.

У Південній Африці, наприклад, через війну в Україні ціни на кукурудзу зросли більш ніж на 40%, на олію — понад 70%. Це при тому, що середньостатистична африканська родина понад третину доходів витрачає на їжу. За деякими оцінками, у 2022 та 2023 роках від голоду може померти найбільша кількість людей, починаючи з 1960-х років.

З іншого боку, російська пропаганда за кордоном активно просуває тезу про те, що причиною нинішніх економічних проблем у Європі є не війна проти України, спричинена повномасштабним вторгненням Росії, а санкції проти агресора. Щоб продемонструвати значущість економічного тиску на країни ЄС, я наведу дані Статистичного агентства Європейського Союзу Євростату – майже половина країн єврозони сьогодні мають рекордну двозначну річну інфляцію.

Європейські економісти прогнозують, що зростання цін може стати драйвером підвищення зарплат, що ще більше зміцнить інфляцію. Із цих причин не можна ігнорувати ризик, що з настанням холодів та зростанням використання енергоносіїв економічні проблеми посиляться, і багатьом сім'ям, можливо, доведеться обирати між витратами на опалення та купівлею їжі.

На відміну від українців, які вміють жити та ефективно працювати навіть за часів турбулентності та революцій, європейці звикли до комфорту та стабільності. Настільки, що коли економічний тиск на населення посилиться, Європа може почати схиляти Україну піти на поступки щодо тактичного миру з агресором ціною поступки територій. Що є неприпустимим для України.

Якщо говорити про Велику Британію, то, безумовно, після відставки Бориса Джонсона Великобританія продовжуватиме допомагати Україні. Однак рівень цієї підтримки може бути не настільки високим, як раніше. Адже Джонсон – не лише великий друг України, але й каталізатор активних дій щодо нашої країни для інших європейських лідерів. Сьогодні ж британське суспільство очікує від нового прем'єра насамперед уваги до внутрішніх проблем країни.

Президент Байден також стикається зараз із певними викликами у своїй політичній кар'єрі. Понад 60% виборців-демократів, згідно з соцопитуваннями, не бачать його у якості лідера у майбутніх президентських перегонах. Більшість американців вважають, що США рухаються у неправильному напрямку. Навіть для такої країни як США, на тлі внутрішніх економічних проблем, допомога Україні коштує досить дорого. Наприклад, відомо, що один залп установки HIMARS коштує 1 млн. доларів. А нам вони потрібні сотнями. Американські ЗМІ наводять дані, що хоча кількість американців, які виступають проти подальшої допомоги Україні, і невелика, в останні місяці вона поступово зростає.

Ще одна лінія фронту

Що в цій ситуації робити Україні? Сьогодні в Європі, США та Британії досить багато політиків та простих людей, які щиро підтримують Україну та її народ та готові нам допомагати. Зусилля наших дипломатів та політиків мають бути спрямовані на те, щоб не дати агресору переломити цю тенденцію, використовуючи економічний тиск. Ми живемо у світі, де інформаційна війна стала не менш важливою, аніж реальне поле битви. Україна робить багато для того, аби західні політики чули нашу країну та допомагали. Але сьогодні важливо зусилля держави об’єднати із зусиллями суспільства, волонтерів за кордоном, української діаспори.

Потрібно дійти до звичайнісіньких людей, які живуть у Європі, Британії, США, і голосують за чи проти, виходячи на вулиці. Можуть продовжувати влаштовувати численні мітинги на підтримку України. Необхідно створити умови для того, щоб ці люди прагнули розділити з українцями спільне європейське майбутнє.

Це ще одна лінія фронту. Необхідне об'єднання всього суспільства – блогерів, медіа, політиків, волонтерів, які працюють із європейськими організаціями та бізнесом, українців, які перебувають за кордоном. Кожен українець має вважати своїм обов'язком пояснювати громадянам країн - союзників, що це не війна Росії проти України. Це війна Росії проти Європи та всього світу. Варварів проти цивілізованого світу. Але Україна зараз перебуває на передньому фланзі. Якщо з нашою країною Росія воює бомбами, то з Європою – через створення умов для масового голоду, економічних і політичних проблем.