Як колективізм та відмова від економічної свободи ведуть до рабства?
Нещодавно у видавництві «Наш Формат» вийшло перше повне видання Фрідріха Гаєка «Шлях до рабства» українською мовою. Михайло Камчатний із Інституту Свободи розповідає основні ідеї книжки та чому видання вкрай важливе для українського читача.
Це унікальна книга, яка не дозволила розвинутим країнам Заходу скотитися у соціалістичні експерименти після закінчення Другої світової війни.
У своїй книжці Гаєк, який тоді мешкав у Британії, попереджав тодішніх інтелектуалів і політиків: якщо вони не схаменуться та не перестануть захоплюватися соціалістичними ідеями, то Англія перетвориться в таку ж саму тоталітарну Німеччину. І якщо Людвиг фон Мізес у 1922 р. у своїй роботі «Соціалізм: економічний та соціологічний аналіз» довів неможливість впровадження соціалізму з економічної точки зору, то його учень Фрідріх Гаєк обґрунтував політичну небезпеку, яку несуть соціалістичні ідеї для самих людей. І правда, достатньо подивитися на результати соціалістичних експериментів таких країн, як СРСР, Китай, Кампучія, КНДР, Куба і т. п., щоб зайвий раз переконатися в тому, що Гаєк мав рацію, і ці антилюдські ідеї несуть смерть і катастрофу, про що саме і попереджає автор у своїй книжці.
«Шлях до рабства» повинна стати настільною книжкою для кожного інтелектуала, політика та топчиновника в Україні. Як свого часу Маргарет Тетчер поклала її на стіл перед членами уряду і сказала колегам: «Це те, у що ми віримо». Саме ця книга повинна стати дороговказом на шляху до змін, які вже сьогодні можна розпочати аби врешті решт назавжди позбутися радянського минулого та не повертатися до соціалістичних наративів. До змін, які зроблять вільними українців не тільки від зовнішнього агресора, а і дозволять нарешті отримати такі довгоочікувані економічні та громадянські свободи.
Це те, у що ми віримо!
В іншому не впевнена щодо актуальності. Соціалізм в нас наче не особливо популярний. Окрім періодичних спалахів любові до КНР та її продукції.
Фон Гаєк, наскільки пам'ятаю, застерігав від захоплення плановою, централізованою економікою соціалістів, віддаючи перевагу вільному ринку та приватному підприємництву. І правда, тут теж є певний аспект, за яким адепти срср сумують - "стабільність". Але це відчувається як апеляція до цінностей. Яку можна "перебити" нагадуванням про дефіцит і відсутністю свободи слова, свободи пересування.