Відкладений платіж

Коли я вчився в школі ще в моєму 9 класі а це 89 рік - за зображення тризуба та жовто блактиного прапора можна було легко вилетіти із всіх соціальних ліфтів, і сісти на реальний срок в залежності від бажань КДБ.

Оголошення України незалежною в моєму колі та сім'ї сприйняли - ніяк. Надто нічого це не значило для більшості українців. "Не будемо годувати" Росію - це звучало, так. "Україна сама себе прогодує" - теж було. Але ні про яку візію, розвиток, свій шлях - не йшлося. Відверто кажучи - пузаті комуністи, та Кравчук не сильно надихали, як очільники держави, а подальші кравчучки, та різке падіння промисловості та рівня життя - вже точно не надавало оптимізму щодо майбутнього незалежної України.

По суті - дуже небагато людей розуміли - ЩО значить Незалежність. І ще менше людей розуміли - з яких лещат ми вирвалися.

Наша війна зараз - відкладений платіж. Ми платимо дуже високу ціну - за свободу, і право вибору, за майбутнє своє і своїх дітей. І, як виявляєтся, за майбутнє Європи і дуже великої частини світу, в якому, ми, Україна, вже зайняли велике місце, а, судя по всьому, після перемоги, будемо відігравати ще більше.

Ми маємо купу претензій до очільників тут чи раніше, і матимемо їх ще більше завтра та в майбутньому, але головне - ми маємо право вибору, а не право стада.

Ми самі, в буквальному сенсі будуємо свою державу, і в цьому сенсі, схожі певною мірою більше на США чим на Стару Європу.

Ми нація переможців. І ми, наші діти, внуки, правнуки - з гордістю кажуть Я українець. І тризуб, і прапор - з нами постійно.

Той самий тризуб, і прапор, за який всього 31 рік тому ти міг загриміти у в'язницю.

З святом!