«Стань поруч з талантом». Про першу прочитану книгу

Перша книга, яку я від початку до кінця прочитала після виїзду з Харкова 1 березня — «Кради як митець» Остіна Клеона. Насправді це друга: ще було перечитування давно відомого твору із задумом гарантовано досягти позитивного ефекту. Спрацювало.

«Кради як митець» я теж вже починала колись читати, але закинула, зрозумівши, що нового для мене мало, а зі смаком розкласти на атоми — не на часі.

Тепер теж інші виклики стижневі, але друковане видання само прийшло до мене в руки. Доведеться писати враження, щоб їх закріпити.

Найперше. Глибоко вдячна українським видавництвам, які рік за роком нарощували об’єми перекладу відомих і популярних творів державною мовою (до речі, досі сподіваюся повернути або купити перевидання «Від Калігарі до Гітлера — психологічна історія німецького кіна» Кракауера, необережно видане комусь почитати скількись років тому). Мені цього вельми не вистачало в часи безконтрольного поглинання літератури, тобто років двадцять тому. (Раптово захотілося перечитати Марко Вовчка, бо тритомник з того часу не відкривала, а було ж цікаво.)

Отже. Спочатку читати було важко та нудно, але потім я втягнулася. Призабуте відчуття зацікавленості дуже потішило.

Для людини з художньою, мистецтвознавчою або культурологічною освітою у книзі дійсно мало нового. Ми навчилися творчо красти ще на першому курсі. (Від залишків невпевненості у своєму праві на інтерпретацію першоджерел мене, щоправда, остаточно переконав лише науковий керівник в аспірантурі, але це виключно через вади системи освіти в Україні та мою наївність, деякі мої одногрупники впоралися з цим ліпше.) Хіба що широке цитування спікерів. Як от Джонатан Літем, Вільям Ральф Інґе, Вілсон Мізнер, Кі Раян тощо. З кожним з них хочеться познайомитися окремо, як вчили на парах — щоб хоч трохи наблизитися до контексту автора. Відсутність редакційних виносок, власне, змушує одразу скористатися порадою Клеона — «гугли все». Плекаю надію, що так і зроблю одного разу, а поки прочитання «Кради як митець» залишає відчуття вивчення пабліку з «розумними цитатами»: немає впевненості, хто ці люди, невідомо, чи говорили вони щось таке. Манера Клеона теж дуже афористична. Ніби читачеві варто запам’ятати авторські формули. Можливо, це не буде зайвим.

Ось найліпші з них (моїми словами): постійно навчайся, занотовуй думки й спостереження, копіюй те, що сподобалося, оточуй себе тим і тими, що/хто подобається, не гребуй користуватися словниками та програмами перевірки текстів, залучи до роботи тіло, створи зручну майстерню, не хапайся за все цікаве, бо має бути час знуджуватись, не відкидай жодної із своїх пристрастей, ділися ідеями у тематичних спільнотах, ділися секретами майстерності, оточуй себе талановитими та близькими по духу людьми, переводь потенційну енергію в кінетичну (не лютуй дарма — створи щось), переймай те, що подобається, збирай похвали, щоб передивлятися, коли сумно, будь нудним у своїй послідовності, займайся фізичними вправами та добре спи, знайся на економіці.

Спірно:

- книга має логлайн: «креативні "фішки", про які тобі ніхто не розповість», до якого хочеться додати в кінці «крім життя»

- напиши таку книжку, яку хотів би прочитати (завузька цільова аудиторія)

- мистецтво, що приходить лише з голови, не є гарним (отак і уявила, як роздруковую все, що пишу, хе-хе, редакторка стрічки новин, керівниця десятків курсових проєктів)

- не покидай роботу на повний день (в нашій поки бідній країні, скоріше за все, це нівелюватиме творчі плани. Ну, так у мене принаймні)

- стань поруч з талантом (часто богема дуже токсична, задля конструктивної діяльності варто вберігатися від заздрощів та склок)

- подорожуй, виходь із зони комфорту (Клеона англомовний, в наших широтах варто спочатку вивчити іноземні мови)

Зовсім для мене не спрацювало:

- не чекай, поки дізнаєшся, хто ти, щоб почати (втомилася вже починати - все не те),

- «вдало одружись» - радить нам Клеона. Особисто для мене радше працює «оточи себе приємними та конструктивними людьми, важливо, щоб твій партнер був одною з них»

Що мав на увазі автор у розділі «Прикидайся, поки це не стане правдою» залишилося для мене загадкою, тому промовчу.

Цікаво, що Клеона наголошує на важливості ведення особистого календаря-щоденника та сумлінної фіксації зробленого щодня. Я геть від того відмовилася, коли криза (ні, це не середній вік, все складніше) привела до думки про позачасся подальшого життя. Кризи в країні (ні, я не стидаюся називати війну війною, просто дивлюся ширше) примусила задуматися над поверненням до звичайної практики конспектування.

Книга послідовно підігрівала в мені відчуття недостатньої кмітливості. Піку це досягло на карточці із фразою «Ти хотітимеш думати, що Богемія — це вид роботи». Логіка мені підказувала, що малася на увазі «богемність». Я перевірила англійською. Там так і написано. Але те, що англійською цілком може бути витлумачено в залежності від контексту, в українській потребує… Втім, я не перекладач, а, напевно, лише недостатньо кмітливий читач.

Закінчилася книга несподівано.

То всьо важливо, але основне те, що книга «Кради як митець» надихає. Бачите, який текст накатала.