Жінки, які зцілюють одна одну

Вже не перший рік Об'єднання дружин і матерів бійців учасників АТО реалізує проєкти у форматі «рівний-рівному». Жінки з родин Героїв, чинних військових та ветеранів зустрічаються, спілкуються, діляться досвідом та спільно вирішують свої проблеми та опікуються потребами одна одної. Роблять це на всіх рівнях: законодавчому і юридичному – жінки-лідерки та ті, хто має досвід, допомагають іншим скласти необхідні документи, правильно спілкуватись з органами влади, надають юридичні консультації або шукають потрібних фахівців; соціальному – разом проводять спільні заходи, вшановують пам'ять Героїв; психологічному: працюють з психологами, підтримують одна одну, ділять радощі та біль. Крім того, збирають та передають гуманітарну допомогу підшефним родинам та просто час від часу збираються на каву, щоб поспілкуватись у дружньому колі.        

Рівні у повномасштабній війні

Повномасштабна війна внесла свої корективи у роботу керівниць обласних та місцевих осередків Об'єднання. Хтось пережив окупацію, і в цих умовах продовжував допомагати іншим, хтось евакуювався й підтримував родини, переміщенні з зони бойових дій, поранених військових та цивільних. Звісно, не забували й про сім'ї полеглих Героїв, військових та ветеранів. Робота велась в режимі гасіння пожежі, іноді в буквальному сенсі...

Коли бойові дії у більшості областей України почали стихати завдяки ЗСУ, стало зрозуміло, що для того, щоб домогтись найкращих результатів, потрібно повертати системну роботу.

Саме тому Об’єднання продовжує розвивати і поглиблювати напрям допомоги у форматі «рівний-рівному». За підтримки Українського Жіночого Фонду у період повномасштабної війни розпочали проєкт з такої підтримки у Житомирській, Київській та Дніпропетровській області.

В рамках проєкту створили нові групи взаємодопомоги. Працювало це так: спочатку жінки-лідерки та керівниці осередків просто спілкувались з мамами, дружинами та іншими членкинями сімей загиблих Героїв, військових та ветеранів, дізнавались про їх проблеми чи потреби,  допомагали їх вирішувати. Другим етапом вибирали активних матерів та дружин, які готові були включатись у роботу, допомагати іншим та організували для них навчальні заходи, де розповіли, як створювати групи взаємодопомоги, як в умовах війни безпечно комунікувати  з іншими родинами, як об’єднуватись та ефективно допомагати одна одній.

Після тренінгів ми допомогли жінкам створити 15 нових груп взаємопідтримки, лідерками яких вони стали. Групи об’єднали більше 90 жінок і вже почали проводити свої зустрічі, в деяких областях та районах, де це можливо - “вживу”, а в деяких - онлайн.

У кожній області Об’єднання разом з новоствореними групами та доєднавшимися жінками-лідерками працює по різному, оскільки потреби та ситуація – також різні. У Дніпропетровській області, в місті Павлоград, який став прихистком для багатьох і багатьох сімей, які були вимушені втікати від війни, зокрема з Запорізької та Донецької областей працює Світлана Ізмайлова, керівниця осередку з Запорізької області та Інна Оринянська, керівниця Павлоградського осередку Дніпропетровщини.

«Ми почали працювати з місцевою владою на рівні Павлоградської ОТГ, пропонували разом допомагати родинам. Кожного тижня роздаємо допомогу, раз у три тижні кожна мама або дружина отримує гуманітарні набори», – розказує Світлана Ізмайлова.

Про гуманітарку домовляються з волонтерами, підприємцями, магазинами. Формують достойні пайки: зі свіжим м’ясом, йогуртами, фруктами для дітей.

Осередок організовує різноманітні заходи. Наприклад, домовились про автобус задля того, щоб звозити мам та дружин Героїв, учасниць наших груп на могили полеглих воїнів. Адже хлопці поховані у різних селах. Також разом святкують свята, накривають столи, спілкуються. Проводять психологічні тренінги та сесії.

«Мами самі просять про психологічну підтримку. Не лише ті жінки, які втратили близьких у повномасштабній війні. А й ті, чиї діти загинули ще у 2014 році, тому, що до нас у них цього не було. Кажуть, що саме завдяки Об’єднанню це стало можливим», - підкреслює Світлана Ізмайлова.  

На Київщині, в свою чергу, зосереджені на невідкладній допомозі. У районах, які межують з Білоруссю,  мешканці налякані. Вони бояться того, що російські окупанти повернуться та ще не пережили свій досвід перебування в окупації. Не оплакали загиблих, не відновили житло, не загоїли найсильніші душевні рани. Вони бояться збиратися разом, не хочуть, щоби «чужі» знали, що вони батьки Героїв. Не дозволяють ховати своїх синів на Алеї Героїв, адже бояться, що якщо росіяни, не дай Бог, повернуться, вони спаплюжать могили. «Вони кажуть: мій син вже віддав життя, воював, дайте йому тепер спокійно відпочити», – цитує одну з мам керівниця осередку на Київщині Світлана Губар.  

Не дивлячись на це, робота на Київщині йде так ефективно, як це можливо у поточних умовах. Першочергово це юридична та соціальна робота з учасницями груп. Керівниця осередку та жінки-лідерки шукають благодійників, які можуть надати будівельні матеріали, ковдри та предмети повсякденного вжитку, ліки і їжу для постраждалих від війни людей. Допомагають подавати заявки на відшкодування знищеного окупантами житла. З’ясовують, як і чим може допомогти місцева влада прямо зараз. І, звісно, спілкуються одна з одною, підтримують та обмінюються досвідом, інформацією. 

Розширити мережу допомоги

Жінки Об’єднання сповнені бажання продовжувати свою роботу. Працювати самостійно та залучати нових жінок-лідерок, партнерів та друзів. Формувати та розширювати мережу «рівний-рівному», щоб зробити максимум з можливого.

Саме для цього, в Об’єднанні за підтримки Українського Жіночого Фонду, створили нові групи «рівний-рівному» та шукали і продовжують шукати нових жінок з лідерськими якостями.

Адже групи «рівний-рівному» дуже багато питань здатні вирішувати самостійно. Можуть підтримувати жінок, які переживають горе втрати та сприяють у повернені цих жінок до повноцінного життя. Сприяють також захисту інтересів підшефних родин. Діляться власним досвідом та своїми переживаннями. Спілкуються і допомагають Україні перемагати.