"Службові розслідування"

Складається подекуди враження, що найбільша загроза на деяких ділянках фронту, це не ворог, а службові розслідування. Спостережний пост посунуто на 200 метрів назад - розслідування. Внаслідок масованих обстрілів та атаки ворог захопив ВОП - розслідування. Нема розслідувань щодо поганої організації контрбатарейної боротьби, розвідки, відсутності боєприпасів, проблем зі зв'язком, відсутності підготовлених рубежів оборон, адекватності постановки завдань керівниками. А ось проблеми тактики інколи зкидають на виконавців, на командирів у полі. Аналіз результатів бойових дій інколи чомусь підміняється бюрократичним штампом.

У нас є командири, на яких накладалось буквально десятки доган та розслідувань. Велика кількість людей, які приїзжають для розслідувань, контррозвідники, слідчі, комісії штабів, на передову ніколи не заходять, щоб подивитись, що ж там сталось, чому відйшли і чи не відійдуть далі. Робота комісій - задокументувати хто там відповідальний. І хто, таким чином, безвідповідальний.

Так, відповідальність має бути. Але розслідвання, у випадку, наприклад, загибелі великої кількості бійців має бути тільки одне - і передача справ до суду, або негайне зняття з посади, і ніякого бомбардування доганами в такому разі не треба. Інакше значення розслідувань нівелюється, бо коли їх видають десятками, то вони стають ознакою управлінського хаосу, а не порядку.

Розслідування мають проводитись не для щоб повісити на когось невдачі, а щоб вдосконалити результати, щоб докласти усі можливі зусилля, усі наявні ресурси для здобуття перемоги. Або щоб зробити висновок про повну профнепридатність до командування військами у бойовій обстановці, і це має бути грунтовно, щоб у разі необхідності могло стати матеріалом для провадження у суді. Відповідальність завжди починається зверху.

Виграти бій ніякими розслідуваннями не вдасться, догана та зняття з посади виконавців наказів без післяопераційного аналізу AAR - це імітація. Штабні комісії мають виїзжати не для того, щоб десь на командному пункті оформити претензії, а щоб разом допомогти розбіратись та налагодити ефективне управління, може щось і зверху тоді вдасться підкрутити. Або для того, щоб покарати винних по усьому ланцюжку і віддати під суд.

Нам потрібно виховувати професійних та відповідальних командирів на полі бою, а не потерпілих, які постійно дають пояснення з різних приводів. Нам треба берегти життя та переважати у інтелекті, а не у "волевізмі". Бо ми не Росія.

Перемога - це велика дистанція з тисяч виграних боїв. Не завжди бої виграються, не завжди ми наступаємо, але мета перевірок в тому, щоб сценарії поразок не повторювались, а сценарії перемог поширювались.