"Убить дракона"

В часи пєрєстройкі з’явився фільм "Убить дракона" - ядуча сатира на радянську дійсність. Більш гротескна і відверта, ніж оригінальна п‘єса Шарца, яка була покладена в основу сценарію.
Якщо уважно і вдумливо передивитися цей фільм, то він - ніби водночас і картина тодішньої сучасності, і пророцтво про майбутнє, яке очікувало на російське суспільство.
Суспільство, яке колективно не знає і в сутності не розуміє, що таке свобода. Бо ніколи її насправді не мало. І коли раптом отримує свободу внаслідок смерті дракона - не знає, що з нею робити та підсвідомо шукає нового дракона.
Воно не розуміє, як можна боротися "без лідерів" - хтось же повинен вказувати, що робити! Однак цей феномен добре зрозуміла нинішня банда, тому безкомпромісно нищила всіх, хто може хоча би потенційно здатися російському суспільству лідером. А на їхнє місце підкидала жиріновських клоунів-пєтрушок, маріонеток, насаджених на власні пальці.
Саме тому російське суспільство не може насправді також зрозуміти і нас. Воно не може зрозуміти відносини української громади з її лідерами. До речі, як і вкорінені в російській суспільно-культурній традиції особи у нас не до кінця самі цей феномен віча, козацького роду, майдану розуміють.
…Гірка іронія також в тому, що режисер фільму Захаров наприкінці життя сам вихваляв власного дракона за Крим і війну з Україною.
всі решта, "недо-, мало-, нац- мени" мають відкинути своє "хуторянство, мєстєчковость і провінціальность" і мовчки воплощать "грандіозні, космологічні плани" російської інтелігенщини.
якщо русскіє когось вб'ють, стратять, згвалтують, скалічать то це виключно для "достіжєнія висшєй справєдлівості і созданія прогрєсівного колєктіва" тобто стада баранів що мовчки живе для того щоб ними розпоряджалися.
таке ж саме і російське православ'я.