Репресії, зникнення та вбивства: як Лукашенко позбавляється супротивників

За понад двадцять вісім років президентської кар’єри Олександр Лукашенко, білоруський диктатор, встановив у країні авторитарний режим, вдається до репресій і обмеження свободи слова. На його рахунку безліч злочиннів проти опозиції, яку він прибирає зі свого шляху, аби укріпити власне становище. Ще в 1996 році, всього лише після двох років свого президенства, Лукашенко ініціював референдум з метою змінити Конституцію.

Однак голосування біло визнано Верховною Радою Білорусі незаконним, а ЦВК заявила, що під час підготовки до нього були допущені порушення. Тоді розпочалися перші протести громадян, щоб зупинити узурпацію влади. Президента всі ці фактори не зупинили - референдум був проведений, а результати сфальсифіковані. Після цього ж почалося переслідування тих, хто намагався Лукашенка зупинити.

Міністр внутрішніх справ Республіки Білорусь і один із членів команди Лукашенка Юрій Захаренко був із тих, хто перейшов в опозицію. Він навіть став одним із її лідерів.

"Ти зобовʼязаний виконати будь-який мій наказ" - "Я йому кажу: "Олександр Григорович, людей розстрілювати я не буду. Конституцію порушувати я не буду" - "Якщо ти не виконаєш будь-який мій наказ - тобі вдягнуть наручники", - розповідав Захаренко.

Вже в 1999 році Захаренко зник безвісти. За кілька років його так і не знайшли, влада відмовилася визнавати опозиціонера мертвим і справу закрили.

Голова Центральної виборчої комісії Віктор Гончар не збирався визнавати сфальсифіковані результати референдуму. За це його силовими методами позбавили посади, а пізніше він зник зі своїм другом Анатолієм Красовським, який був бізнесменом і одним із тих. хто фінансував опозицію.

Кожні вибори після цього не обходилися без фальсифікацій, а за ними - акцій протесту і арештів білорусів. Наймасовіші мітинги почалися в 2020 році, що потягнуло за собою як збільшення кількості політичних в’язнів, так і зникнення окремих осіб.

Сергій Тихановський, Микола Статкевич та Віктор Бабарика були недопущені до виборів як кандидати, а також заарештовані. Наразі у в’язниці залишаються щонайменше 1300 опозиціонерів.

Директор Вовковиського музею Костянтин Шишмаков відмовився підписувати підсумковий протокол на виборчій дільниці. Через шість днів після цього він зник по дорозі з роботи додому, а ще за кілька днів був знайдений мертвим. Схожі історії спіткали й вбитих Олександра Тарайковського, Олександра Вихора, Олександра Будницького, Микиту Кривцова, Артема Парукова, Генадія Шутова, Дениса Кузнецова, Романа Бондаренка, Вітольда Ашурка, Дмитра Стаховського та Андрія Зельцера.

А гучний випадок міжнародного тероризму Олександра Лукашенка стався в травні 2021 року. Тоді він посадив цивільний літак на території Білорусі і викрав з борту журналіста-опозиціонера Романа Протасевича, який грав активну роль в протестах.