З дньом егергетіка

Вобщєм, діло було коли підараси навалились на північ України, дохуя днів тому назад, короче.

109-й батальон гризся за села в Іванківському районі і ми охуєвші от холода, отсутствія сна, авіациї, плотності огнєвого воздєйствія, іногда приїзжали поспать, поїсти і дозарядиться в одне маленьке село, яке не було окупіруваним, ну рєгулярно обстрілювалось підарасньою з градів, авіациї і ствольної артілєрії.

Війна 21-го сторіччя - це кіберпанк, в якому юніти дуже залежні од розеток. Тєпляк нада зарядить, дрон, фанаріки нада позаряжать, батареї на моторолли тоже нада заряжать, павербанки. тєлєфони, в кінці кінців, тоже, сука, нада заряжать.

І от, тіки ми приїхали, як в скором времені по селухі прилетіло пів-пакєта "Града" і погас свєт, нахуй.

Ми поїли, взяли недозаряжені тєлєфони і попиздили на вулицю курить і шукать связь, шоб узнать шо там на фронтАх.

Ми стояли в дворі і трошки ахуєлі, коли по вулиці пронеслась "вишка" з електріками внутрі і городою надпісью "Малинський РЕМ" на дверях. Після обстрєла пройшло минут двадцять, ну, може, тридцять максімум.

- Сука, отэта если выживу - до конца дней своих, все до копеечки буду "рэсу" платить,- пожовуя фільтр от сігарєти, восхіщьонно сказав Курд.

- Слава "рЕсу",- добавив я.

З дньом егергетіка тих, хто як і воєнні, вєртєл на хую їх армію, і круглосуточно робе людям свєт.