Економічна політика держави має сприяти інвестиціям, а не відлякувати їх

Йде одинадцятий місяць повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, і в новий, 2023 рік ми входимо у воєнний час. Сучасна війна, як і всі попередні, потребує, насамперед ресурсного забезпечення. Але якщо про людські та матеріальні ресурси постійно говорять, і ці теми не сходять зі шпальт ЗМІ, то ось про гроші згадують переважно у контексті гуманітарної допомоги чи реалізації соціальних проектів.

Така викривлена картина воєнних потреб призводить до того, що і пересічні громадяни, і державні службовці починають ставитись до цінності грошей під час війни, як до чогось другорядного з точки зору забезпечення перемоги. Через це ми до цього часу, на одинадцятому місяці повномасштабної війни, так і не бачимо навіть натяку на підготовку переведення економіки України на воєнні рейки.

Ще з XV сторіччя Європою крокує крилатий вираз маршала Джан-Джакопо Тривульціо, який на питання короля Франції Людовіка XII «що потрібно для завоювання Міланського герцогства?», відповів: для війни потрібні три речі – гроші, гроші та ще раз гроші.

Попри свою багатовікову історію, ця відповідь не втрачає актуальності й досі. Отримати гроші для ведення війни держава може двома основними способами: позичити та заробити. Але кошти, взяті у позику, все одно доведеться повертати із заробленого. А заробити кошти для держави може лише бізнес. Сприяти цьому процесу мають парламент та уряд, забезпечивши ухвалення заохочувального фіскального та регуляторного законодавства та реалізуючи прозору й справедливу економічну політику.

Розглянемо, як приклад, сферу легального гемблінгу в Україні. Так, зокрема, для того, щоб навіть зараз, під час війни, в цю галузь пішли іноземні інвестиції, потрібно ухвалити зміни до фіскального законодавства, які вже давно очікують на позитивне рішення з боку парламенту в законопроекті «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо оподаткування доходів від діяльності з організації та проведення азартних ігор та лотерей» №2713-д.

Цим документом встановлювалися такі податкові норми для легальних організаторів азартних ігор в Україні:

• 18% ставки податку на прибуток;
• однаковий для всіх видів азартних ігор податок на валовий ігровий дохід (GGR) за ставкою 10%;
• 20% ПДВ на всі суміжні контракти;
• 19,5% (18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору) ставки податку на суму виграшу, що перевищує гарантований безподатковий обсяг у 10 мінімальних зарплат;
• однократне оподатковувати доходів організаторів декількох видів гемблінгу, зокрема гральних автоматів (наразі застосовується потрійне оподаткування).

Цей законопроект було ухвалено у першому читанні майже півтора року тому, його винесенню на друге читання запобігла війна. Через це в легальний ринок азартних ігор не надходять іноземні інвестиції, бо власники та розпорядники коштів очікують на впорядкування податкових норм і гарантій, зокрема, що вони не будуть змінюватися щомісяця.

Якщо для гральних операцій будуть ухвалені прозорі логічні і, головне, стабільно працюючі законодавчі норми, гемблінг-індустрія України зможе залучити величезні інвестиції у свою розбудову. Зокрема в ІТ-проекти, з урахуванням розвитку нових платіжних технологій, систем верифікації користувачів, інструментів великих даних, маркетингу та інших напрямків.

Зрозуміло, що розбудова бізнесу – це нові робочі місця, нові суміжні контракти та, відповідно, збільшення обсягів податків, які надійдуть до бюджетів усіх рівнів. А податки для держави і є тими самими грошима на війну.