Кілька думок про ситуацію в Соледарі та Бахмуті

Життя наших військових - безцінне. Але військова логіка трохи інша – це війна і втрати неминучі. Не ми розпочали цю війну, і зупинити її можемо тільки шляхом збройного опору. На даний момент іншого шляху немає. Військова логіка – втрати неминучі, але вони мають бути мінімальними та доцільними. У цивільних перепрошую за це, але військові мене зрозуміють.

Чи успішна Бахмутська операція? Про успішність треба говорити тоді, коли вона завершиться. Мета зусиль опонентів у тому, щоб прорвати наш фронт. Ні Соледар, ні Бахмут як населені пункти не варті тих зусиль та втрат, які вже зазнали росіяни. Більше того, - фронт ворогу не вдалося прорвати, і тому операція для росіян триває. Ми  тримаємо все під вогневим контролем і виснажуємо їхні ресурси та ініціативи.  Наші бійці вже називають Соледар аналогом Чорнобаївки. Подібний тиск масою міг бути на будь-якій іншій ділянці фронту, ця ситуація була неминуча. 

Чи можна було б піти раніше з невигідних нам позицій у Соледарі? Потенційно з міста можна було вийти тиждень-два тому, але тут питання прогнозу дій та оцінки ресурсів супротивника. Ми були впевнені у своїх силах, у нас підготовлені та мотивовані бійці. Ми мали успішний попередній досвід оборони. Тому ми прагнули дотиснути ситуацію - максимально виснажити наступальні ресурси росіян. Повторюся, поки операція триває.

Чи успішна наша тактика у Соледарі? Загалом тут багато тонкощів. Потрібно добре відчувати та прораховувати стан нашої оборони, наших сил на конкретній ділянці фронту у конкретний момент. Адже відбувається виснаження інженерних споруд, виснаження психологічного стану бійців. ВОП (взводний опорний пункт) зберігає свою інженерну здатність якийсь час, потім його необхідно оновлювати, людина може бути ефективною певний час, як боєць. Особливо сильне виснаження людей відбувається саме під час штурмових дій. Зусилля росіян були на те, щоб виснажити наших людей, не дати можливість їм перегрупуватися шляхом створення постійного безперервного тиску. Це дуже складна тактика для оборони, коли противник не шкодує себе. Наголошую, людей воне НЕ ШКОДУЮТЬ, для нас, навпаки, - життя бійця головне. 

Які результати Бахмутської операції? Не треба робити поспішних висновків. Я б тут взагалі відійшла від логіки ставити прапорець на населеному пункті. Для нас операція завершиться тоді, коли росіяни вичерпають існуючий наступальний потенціал, або втратить ініціативу. Тільки після закінчення фази військової операції варто проводити післяопераційний аналіз та робити оргвисновки. Роблять такий аналіз саме військові та військові фахівці.

Поступово суспільство все більше починає розуміти, наскільки дорого нам обходиться війна. Кожне рішення командира і вдале, і невдале – це втрати, чи поранення у такій повномасштабній та запеклій війні.

Ніхто так не налаштований на завершення війни та Перемогу, як бійці на передовій на фронті. Ти постійно бачиш втрати – це твої товариші поряд, ти сам постійно перебуваєш під загрозою, тому питання ціни свободи твоєї держави, твого народу стоїть як ніколи актуально. 

І тут потрібно не забувати про головне - про нашу  єдність перед обличчям ворога. Українська армія проходить важкий етап реформування та фактично нового народження, багато з процесів не просто перезапускаються, формуються заново. Це і про навчання бійців і про тактику і про стратегію. На цьому етапі нам необхідна єдність не тільки серед суспільства загалом, але і серед військового керівництва, так званої «військової вертикалі». Адже ворог тільки і чекає на розбрат у наших рядах. Російські фейки про нібито конфлікт між українськими генералами вже активно розповсюджуються в ЗМІ та інтернеті. І за умов інформаційної війни іноді важко розділити правду від напівправди та відвертої брехні, ворог цим користується. Тому, тільки зберігши військову та громадянську єдність ми досягнемо перемоги і в мене сумніви з цього приводу відсутні